Рефераты Естетична основа німецького романтизму

Вернуться в Литература : зарубежная

Естетична основа німецького романтизму
Естетична основа німецького романтизму





ПЛАН:


І. Поняття та загальні засади романтизму:


передумави виникнення;


особливості естетики та поетики романтиків;


внесок романтиків у розвиток світової літератури.


ІІ. Романтизм в Німеччині


Перший період. Ієнський гурток:


Новаліс як теоретик романтизму;


містифікована проблематика казок Людвіга Тіка;


суб’єктивізм та романтична іронія Фрідріха Шлегеля.


Другий період. Гейдельбержський гурток.


Арнім і Брентано: звернення до фольклору;


концепція «природної поезії» братів Грімм;


поєднання фантастичного та реального у творчості Генріха Клейста.


Третій період. Творчість Амадея Гофмана:


музичність в творчості Гофмана;


поєднання дійсного й ідеального світів;


закладення основ критичного реалізму.


Четвертий період. Творчість Генріха Гейне:


гнучкість та ліризм поезії Гейне;


звернення до сучасних громадсько-політичних проблем;


ідеалізація середньовіччя.


ІІІ. Висновки.


Список використаних джерел






І. Поняття та загальні засади романтизму


Термін “романтизм” першочергово застосовувався в літературі, головним чином
романо-германських народів, а пізніше охопив музику та образотворче мистецтво.
Це дозволило трактувати романтизм як переважно художній напрямок. Однак вже
в 19ст. починають говорити про “романтичні тенденції” у філософії, “економічний
романтизм”, “романтичні ілюзії” в соціалізмі, тобто трактувати його як загальнокультурний
рух, а не лише напрямок чи стиль.


Те, що романтизм об‘єднував найрізноманітні явища, напрямки (прогресивний
та реакційний, “епіко-міфологічний” та “лірико-іронічний”, національні форми
романтизму, тощо) – ускладнює виділення в ньому сталого інваріантного ядра.
Однак існують фундаментальні фактори цілісності романтизму, що знайшли відображення
у сукупності його суттєвих ознак. Це передусім – спільність соціокультурної
ситуації, спільність світосприйняття та світосвідомість.


Головна соціокультурна передумова появи романтизму як цілісного напряму
в культурі криється в наслідках Великої Французької буржуазної революції. Подібно
тому, як революція ознаменувала корінний переворот в соціальному житті, романтизм
позначає собою революцію в культурі. Однак романтизм виник не на пустому місці.
Він мав попередників в особі Руссо, який в період розквіту Розуму заговорив
про першочерговість почуттів, про своєрідність та неповторність кожної людини.
В якості найважливіших джерел потрібно вказати також на філософію Фіхте з її
абсолютизацією творчої свободи, й Шопенгауера з ідеєю сліпого, нерозумного бажання,
що створює світ згідно своєї волі. Ці ідеї були дуже цікавими та близькими романтикам,
так само як шукання широкого кола музикантів, художників, в творчості яких пробивалися
паростки нового, відмінного від класицизму бачення світу та задач мистецтва.


Розвиток романтизму — розпадається на три головні етапи: передромантизм кінця
XVIII ст., романтизм першої половини XIX ст. і неоромантизм кінця XIX — початку
XX ст. Крім того романтиків можна поділити на реакційних та прогресивних. Виходячи
з однакового прагнення до вираження неприйняття довколишньої дійсності, реакційні
романтики фактично відривалися від дійсності, протиставляючи їй ідеалізовані
патріархальні відносини середньовіччя, тоді як прогресивні романтики, навпаки,
усі свої надії покладали на майбутнє.


Незважаючи на виняткову складність та суперечливість, романтизм в цілому
має ряд визначальних рис та ознак. Йому притаманні так звана світова скорбота,
романтичні “два світи”, підкреслений інтерес до внутрішнього світу людини, гротескно-сатиричне
зображення дійсності та проникливе відтворення природи.


Заперечуючи класицизм і просвітницький реалізм, їхню регламентацію та світогляд,
романтики прославляють самоцінність окремої людської особистості, її цілковиту
внутрішню свободу

10 11 12 
Добавить в Одноклассники    

 

Rambler's Top100