Рефераты Мовний етикет

Вернуться в Литература

Мовний етикет
Мовний етикет





Норми і правила поведінки, що їх сповідує національна спільнота, – відтворюють
рівень і стан її зрілості, досконалості, цивілізованості, самодостатності. Бо
взаємини між людьми віддзеркалюють саму сутність народної психіки, народного
характеру. Українство із споконвіку притаманними йому рисами – доброзичливістю,
чутливістю, гуманізмом, етичною культурою виробило розвинуту систему мовленнєвого
етикету – умовних стереотипів спілкування, в підґрунті яких – прагнення до порозуміння,
злагоди, ґречності. Загальноукраїнські правила і норми мовленнєвого етикету
поширені на всіх теренах, де проживають українці. Але поряд із ними – не замінюючи,
а швидше доповнюючи їх – вживаються і дещо відмінні засоби поштивого спілкування,
засновані на місцевих традиціях, звичаях, обрядах і віруваннях.


Як і на всіх українських землях, у галицькій родині дитину змалечку навчають
бути чемною, дотримуватись неписаних, але обов’язкових у взаєминах із людьми
різного віку і стану правил етикету. Старше покоління прищеплює малечі риси
поведінки, що забезпечують не лише її комфортне співіснування в близькому середовищі,
а й дають змогу засвоїти властиві йому ціннісні орієнтації, національно зумовлені
уявлення й переконання. Ці норми і правила, поєднані із загальноукраїнськими,
формують мовний тип особистості. У поведінці чемних, ввічливих галичан часто-густо
відбивається той додатковий етичний компонент, який дещо виокремлює їх серед
подолян і слобожан, поліщуків і волинян.


Як відомо, суспільство виробляє певні стандартизовані норми соціальної поведінки
(у тому числі і мовленнєвої), які визначаються уявленнями про шаблони поведінки
у конкретній ситуації. Щоб функціонувати як єдине ціле, як складна соціальна
система, суспільство має встановити такі рамки поведінки індивідів, у яких ця
поведінка стає одноманітною, стабільною, такою, що повторюється. Саме такими
рамками й є етикет — система правил зовнішньої культури людини, її поведінки,
пристойності, гарного тону тощо. У суспільстві він функціонує у двох основних
формах поведінки: мовленнєвої і немовленнєвої. Як правило, ці форми поведінки
тісно між собою пов'язані і взаємозалежні.


Якщо етикет, як встановлений у суспільстві набір правил регулює нашу зовнішню
поведінку у відповідності із соціальними вимогами, то мовленнєвий етикет можна
визначити, як правила, що регулюють нашу мовленнєву поведінку.


Під мовленнєвим етикетом розуміють мікросистему національно специфічних стійких
формул спілкування, прийнятих і приписаних


суспільством для встановлення контакту співбесідників, підтримання спілкування
у певній тональності. Такі стійкі формули спілкування, або стереотипи спілкування
є типовими, повторюваними конструкціями, що вживаються у високочастотних побутових
ситуаціях. Тобто, набір типізованих частотних ситуацій призводить до появи набору
мовленнєвих засобів, що обслуговують такі ситуації. Ступінь стандартизації одиниці
знаходиться у прямій залежності від частотності її вживання.


Для реалізації формул мовленнєвого етикету потрібні певні “координати”. Мовленнєва
ситуація відбувається за безпосередньої участі мовця — “я” і адресата-співрозмовника
— “ти” (чи співрозмовників, їх може бути кілька: етикетна ситуація завжди діалогічна,
бо передбачає спілкування, навіть, якщо її учасники (мовці) розділені часом
чи простором). Дія здебільшого відбувається "тут" і "тепер" (якщо йдеться про
усне спілкування).


Систему мовленнєвого етикету нації складає сукупність усіх можливих етикетних
формул. Структуру ж його визначають такі основні елементи комунікативних ситуацій:
звертання, привітання, прощання, вибачення, подяка, побажання, прохання, знайомство,
поздоровлення, запрошення, пропозиція, порада, згода, відмова, співчуття, комплімент,
присяга, похвала тощо. З поміж них вирізняються ті, що вживаються при з'ясуванні
контакту між мовцями — формули звертань і вітань; при підтриманні контакту —формули
вибачення, прохання, подяки та ін

Добавить в Одноклассники    

 

Rambler's Top100