Рефераты Історія української культури

Вернуться в Культурология

Історія української культури
Історія української культури





ВИТОКИ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ


1. Історичні передумови виникнення української культури.


2. Культура дохристиянської Русі.


3. Вплив християнства на культуру Київської Русі.


4. Культура Галицької-Волинської Русі.


1. ІСТОРИЧНІ ПЕРЕДУМОВИ ВИНИКНЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ


В умовах розбудови суверенної Української держави, відродження національної
культури особливе значення має об'єктивне висвітлення етногенезу українського
народу, визначення місця даного етносу в колі слов'янських народів, його зв'язків
з найдавнішими етапами історії.


З проблемою етногенезу слов'ян тісно пов'язана проблема прабатьківщини українського
народу. Існують дві протилежні теорії: міграційна і автохтонна. Перша з них
побудована на визнанні руху як керівної засади етногенетичного процесу. Згідно
з даною теорією, слов'янство виникло в Прибалтиці, яка мала би бути першою батьківщиною
слов'ян. Потім вони рушили на південь у віслянський басейн, а пізніше — на схід
у басейн середнього Дніпра. Внаслідок слов'яни поділилися на західних і південно-східних.


Друга теорія — автохтонізму стверджує, що слов'яни були незмінними жителями
тієї самої території з часів неоліту. Змінювались культури, але етнос залишався
той самий. Отже, слов'яни — це автохтони-аборигени, а їх прабатьківщиною було
межиріччя Одри і Вісли, або середнє Наддніпров'я. Тут слід згадати, що «Повість
временних літ» виводить праукраїнські слов'янські племена з-над Дунаю. Тезу
про «дунайську епоху» в житті праукраїнських слов'ян висунув ще М. П. Драгоманов
у 70-х роках XIX ст., а М. С. Грушевський називає добу українського розвитку
(IV—IX ст. н. е.) «чорноморсько-дунайською».


Висувалася також, як компромісна, гіпотеза про прабатьківщину слов'ян між
Дніпром і Віслою. Ю. Кухаренко, І. Русанова вважали, що вона — на західному
Поліссі; І. Ляпушкін — на Прикарпатті; І. Вернер — у верхів'ях Дніпра, Десни
й Угри; А. Попов — у нижній течії Дунаю; М. Рудницький — на південному узбережжі
Балтійського моря[1].


У визначенні українців як частини загальнослов'янського масиву визначну роль
відіграв відомий український археолог В. В. Хвойка (1850—1914 рр.). У своєму
епохальному дослідженні «Поля погребений в среднем Поднепровье». (1901 р.) він
виступив з твердженням про етнічну тотожність слов'ян Київської Русі та неолітичної
людності середнього Наддніпров'я, зокрема носіїв трипільської культури, Його
теорію прийняли з різними інтерпретаціями і доповненнями такі авторитетні дослідники
праісторії та етногенезу українців, як В. М. Щербаківський, Я. Пастернак, М.
Д. Брайчевський, В. М. Петров[2].
Це підтверджують наукові дані антропологів, які встановили, що на території
історичного слов'янства на початку нашої ери в основному були поширені ті самі
європеоїдні расові типи, як і в епоху пізнього неоліту[3].


Приблизно в ІІІ тис. до н. е. на всій Україні, де розгорталася трипільська
культура, появились нові поселенці. За рівнем культури вони стояли нижче від
трипільців, але були більш войовничі й підкорили їх. Пришельці вміли обробляти
мідь (мідний вік на Україні датується 3300— 2800 рр. до н. е.), згодом до неї
почали додавати олово і одержали бронзу – метал міцніший за мідь (бронзовий
вік на Україні датується 2800—1200 рр. до н. е.). Мистецтво епохи бронзи представлене
численними золотими виробами у формі діадем, стилізованих фігурок хижаків, де
помітний вплив трипільського мистецтва. Змінюється також кераміка: поряд зі
шнуровим орнаментом з'являються геометричні форми: трикутники, кола, зиґзаґи
якими прикрашали посуд.


На кінець бронзового віку на Україні припадає поява у Північному Причорномор'ї
кіммерійців - першого народу на українському терені, ім'я якого зберегла історія

10 11 12 
Добавить в Одноклассники    

 

Rambler's Top100