Рефераты Датський романтизм 19 століття в літературі

Вернуться в Литература : зарубежная

Датський романтизм 19 століття в літературі
. Дві мудрі феї, втомлені ниттям чиновника, та й інших людей, які зібралися у вітальні одного будинку у Копенгагені, підкладають під вішалку у передпокої чародійні калоші. Це калоші щастя. Хто надіне їх, той буде мати виконаними всі свої бажання. Незабаром чиновник, який мріяв про середньовіччя, надівши калоші, виходить із будинку, і замість звичного Копенгагена, бачить Копенгаген середньовічний, який лякає його смородом, брудом, темрявою. Стічні канави, сповнені щурами, стають непреоборимою перешкодою на шляху бідного чиновника. В добавок, його ще й було побито п’яними гуляками, і він зазнав на власному тілі особливості середньовічної грубості. Зазнавши великого страху від здійснення власної мрії, чиновник повертається до свого віка і дякує Богові за те, що він не живе у середньовіччі. Іншим володарем калош щастя стає простий солдат, який мріє зайняти командний пост, але, отримавши його, дуже хоче знову стати простим солдатом. “Калоші щастя”, з одного боку, вирішують філософську проблему щастя у дусі релігійного фаталізму (що є характерною рисою романтизму), з іншого – іронізують з приводу ідеалізації середньовіччя, яка була вельми поширеною у колах романтиків (романтична іронія).

Андерсен є захисником простого і ясного погляду на світ, який, на його думку, і є справжнім. Такий погляд мають діти, і художники. Тому саме малий хлопець стає відкривачем істини “У новому вбранні короля”, тому і осміяно дурненьку принцесу із “Свинопаса”, яка погналася за дорогими іграшками і відмовилась від справжніх, природних, і тому чарівних троянди й солов’я. І справжня принцеса завжди буде принцесою, навіть в одязі жебрачки (“Принцеса на горошині”), тому що принцесою вона народилася (знову релігійний фаталізм). В збірку “Нові казки” (1848) увійшли “Снігова королева”, “Гидке каченя”, “Соловей”, “Тінь”, “Дівчинка із сірниками”. Під час створення “Нових казок”, у 1843 р., Андерсен пише Інгеману: “ … я кінцево вирішив писати казки! Тепер я розповідаю з голови, хватаю ідею для дорослих – і розповідаю її дітям”. І справді, казки Андерсена мають подвійного адресата: через захопливість фабули вони приваблюють дітей, а глибиною змісту – дорослих. Його казки написано простою, наближеною до народної мовою, і цим вони є близькими до дитячого розуміння. Але за удаваною простотою криється філософський підтекст, який є незрозумілим дітям, але цікавить дорослих. Чимало мотивів творчості Андерсена примикають до традиційних романтичних мотивів. Гидке каченя стає в один ряд з альбатросом Кольріджа й Бодлера, примушує згадати “Чайку” Чехова.

Проблема трагічного життя обдарованої особистості набула особливої актуальності у епоху розвитку буржуазних настроїв. Гидке каченя одночасно є прекрасним лебедем, але зажирілі мешканці птичого двору цього не розуміють. Далі власної годівниці вони не бачать, і власну рабську психологію вважають єдино правильною. Казка “Тінь” примикає до двох традицій, які існували в романтизмі.

З одного боку історія вченого, який спромігся шляхом раціонального експерименту відлучити від себе власну тінь, споріднює казку із творами Гофмана (“Крихітка Цахес”, “Еліксири Сатани”), повістю Шаміссо “Неймовірні пригоди Петера Шлеміля”, а також із знаменитим “Франкенштейном” Мері Годвін-Шеллі. Високодуховна й талановита людина, яка стала рабом тіні, сама накликала на себе біду. Не розуміючи справжньої суті природи, вчений поставився до власного експерименту занадто легковажно, відпустивши тінь в гості до сусідів. Він думав, що тільки він сам є самим собою, але людська психіка – річ таємнича, і про це неодноразово говорили романтики, розкриваючи тему двійництва. Тінь виявляється досить самостійною і зловредною істотою, яка руйнує долю свого колишнього господаря. Так через “дитячий” жанр казки Андерсен передає глибокі філософські думки.


Добавить в Одноклассники    

 

Rambler's Top100