Рефераты Поняття культурно історичної епохи

Вернуться в Культурология

Поняття культурно історичної епохи
Поняття культурно історичної епохи



План:

1. Античний період

2. Середньовіччя

3. Відродження

4. Просвітництво

5. Сучасна культура

6. Використана література

Найдавніші цивілізації землі зародилися в Центральній Азії. Їхній культурний розвиток дав поштовх для розвитку світових цивілізацій.

Античний період

Однією з давніх культур є культура Дворіччя ( Месопотамії ). Саме тут зароджується писемність – як вирішальний чинник культури, яка дає змогу зберігати інформацію. Вийшовши із Дворіччя вона через передню Азію ввійшла в Європу і поширилась там.

На розвиток і становлення культури важливий вплив мав період античності ( VI – V ст. до н.е. – II ст. н.е. ). Греки створили досконалу, для свого часу, систему освіти, що сформувала людину як особистість з чітко визначеними ціннісними орієнтаціями. У них перевагу надавали гуманізму, зверненя уваги на внутрішній світ людини. Ідеали людини стають провідними у культурному процесі. В період античності виділяють такі типи періодів розвитку культури:

1. Гомерівська Греція ( IX – XI ст. до н.е.)

2. Архаїчна Греція ( VII – VI ст. до н.е. )

3. Класична Греція ( V – кінець IV ст. до н.е. )

4. Еллінізм ( кінець IV – I ст. до н.е. )

Гомерівська та Архаїчна Греція ставили провідною метою гуманітарну практику виховання: дитина вчилась читати, писати, опановувати літературу обов’язково було вивчення музики та фізична культура.

В період античності ( так званий афінський період ) великий вплив мають Платон і Аристотель. Платон з його поглядами на життя, що вся що існує в природі змінюється. Все що є матеріальним воно тим чи іншим чином підлягає руйнації, тільки ідеї вічні як душа. Через розум пізнає світ.

Аристотель – засновник 20 наук ( логіка, фізика, біологія, гуманітарні науки ).

В класичний період ( 480 - 320р. до н.е. ) найбільшого розвитку досягли жанри комедії і драматургії. Твори Фукідіта «Історія Пилопонеської Війни», Сократ – родоначальник діалектики.

В період еллінізму ( 320 - 220р. до н.е. ) . В період імперій ( Єгипту, Сирії, Нової Азії, Македонії ) відбувається поширення грецької культури, занепад філософської думки і зростає практичність наукових знань.

Середньовіччя

Епоха середньовіччя поділяється на:

1. Темні віки ( IV- VIII ст. )

2. Раннє середньовіччя ( VIII- XII ст. )

3. Пізнє середньовіччя ( XIII- XV ст. )

Цей період характеризується великим впливом церкви на все життя людини, боротьбою держави з церквою.

1.Темні віки – це IV ст., переселення народів, розпад Західної Римської Імперії, криза в економіці та політиці. Занепад культури та освіти, безграмотність.

2. В кінці VIII ст. це період так званого каролінгського відродження пов’язаного з ім’ям Карла Великого який провів реформу письма.

3. В XII ст. набувають розвитку міста, таким чином вони стають культурними центрами. Хоча і є під сильним впливом церкви яка критикує античність. Популярними стають різні вчення серед них і схоластика, яка виникає ще в ранньому середньовіччі – це середньовічна християнська філософія, яка говорить проте що шлях до розуміння Бога є у роздумах.

Містицизм зародився у XII ст. Основним представником був Бернард Клеверський. Сенс людського життя є пізнання Бога, нерозум веде до Бога, а любов.

Якщо говорити про середні віки не можна не згадати Тома Аквінського (1225 – 1274 ) – вихованець Бернардинського монастиря, монах домінікан, магістр теології який говорив, що розум людині дається Богом, а віра іде з розуміння того, що дав тобі Бог. Віру можна досягти через розум. Його теологія стає священною наукою.

Формування середньовічної картини світу під впливом і тиском теології. Світ є реальним Богом задуманим, головна риса картини світу його завершеність:

1. Віра в авторитет та символи.

2. Святе Письмо та праці отців церкви були авторитетом.

3. Все нове вважається гріхом.

4. Віра в дива

5. Фанатична віра в Бога.

6. Служіння Богу – єдина мета

Добавить в Одноклассники    

 

Rambler's Top100