Рефераты Життєвий і творчий шлях В. Г. Девдюка

Вернуться в Литература

Життєвий і творчий шлях В. Г. Девдюка
Життєвий і творчий шлях В. Г. Девдюка


“Життєвий і творчий шлях В. Г. Девдюка”


Василь Григорович Девдюк увійшов в історію народного мистец­тва Гуцульщини не лише як чудовий майстер з різьби по дереву та мосяжник, але й як і талановитий учитель, який зростив цілу плеяду майстрів.

Навики столярства молодий хло­пець перебрав від свого батька. Мис­тецький світ різьби для нього відкри­вся в селі Яворові, колисці різьбярс­тва, в знаних майстрів Юрія і Василя Шкрібляків. „Різьба — це складна, чудова праця — розповідав Девдюк — сам токарний станок зайняв мою цілу увагу, а коли побачив старого майстра, який з такою любов'ю кож­ний предмет прикрашував складним орнаментом, вирізував поля циркулем, так подумав собі, що найкраще мені стати на цей шлях розвитку". Мисте­цтво мосяжництва майстер перейняв від брусторських майстрів Миколи та Дмитра Дутчаків.

В 1904 році комітет господарсь­ко-промислової виставки в Коломиї направив молодого талановитого май­стра у Відень на промислово-мисте­цькі курси. Закінчивши їх Девдюк по­вертається у рідне село Старий Ко-сів. Згодом українська інтелігенція Бу­ковини покликала до міста Вижниці талановитих майстрів: Марка Мегеденюка з села Річки та косівчанина Ва­силя Девдюка вчителями різьби та мо­сяжництва у новостворену школу різь­бярства та металевої орнаментики. У цьому ж році Девдюк запросив до школи інструктором свого першого вчителя, Яворівського різьбяра Васи­ля Шкрібляка.

Слід відзначити, що державна ін­спекція перевірки розвитку промис­лів на Буковині та Галичині у 1886 році засвідчила цілковитий занепад традиційного ремісництва та відсут­ність будь-яких нових проявів його розвитку. Основна причина була у відсутності спеціальної освіти.

Особливо активно розгорнулася діяльність буковинської інтелігенції в кінці XIX століття, значною мірою ви­кликана ініціативами представників української громадськості у Буковин­ському сеймі, сприяння Віденського цісарського двору. Це і привело до створення ряду навчальних закладів, а серед них і школи у Вижниці, куди і були запрошені провідні майстри Косівщини.

У перших звітах новоствореного навчального закладу зазначалося: „Краєвий научний заклад для різьбяр­ства та металевої орнаментики (оздо­би) у Вижниці має на цілі учити синів мешканців руських гір на Буковині природженій тому населенню штуки — різьбярства і металевої орнамен­тики та тим способом плекати цю га­лузь домашньої штуки".

Навчання у школі тривало три роки. Навчальна програма складала­ся із таких предметів: різьбярство та інтарсія, столярство, українська мова та граматика, арифметика та геомет­рія, перспективний рисунок та звичаї. Учням виплачувалась стипендія у 20 корон.

Працювати у школі було важко. Невистачало сировини та інструмен­тів. Навчання проводилося лише влі­тку, бо учні не мали ні взуття, ні теп­лого вбрання. Частково матеріальні нестатки покривалися за рахунок ре­алізації виготовлених речей.

У зв'язку з початком Першої Сві­тової війни і наступним приєднанням Буковини до Румунії, а Галичини до Польщі, збільшуються утиски влади та змінюється напрямок діяльності за­кладу. Тому Василь Девдюк поверта­ється у своє рідне село, де якийсь час займається домашнім господарс­твом, а водночас думає про створен­ня державної промислової школи в Косові. Звертається з клопотанням до уряду, але безрезультатно. І ось в 1923 році при допомозі львівської „Достави" Девдюк закупляє потрібні верстати, для цього він під великий процент позичає один мільйон марок. І відкриває у своєму помешканні при­ватну майстерню, а також закладає школу деревного промислу, де навчає молодих юнаків різьбярству по дереву, столярству і мосяжництву.

У 1925 році Девдюк звертається до львівського шкільного окружного відділу з клопотанням про реєстрацію школи і дозвіл на видачу учнів свідоцтва

Добавить в Одноклассники    

 

Rambler's Top100