Рефераты Кам'яне вугілля

Вернуться в Химия

Кам'яне вугілля
Кам'яне вугілля





Спочатку було вугілля! А історія виникнення чорного золота волинських надр
розпочалася давно - аж 200 мільйонів років тому, в палеозойську еру.


Колись, ще до появи динозаврів, у ті далекі праісторичні часи, саме там,
де зараз височать копри і терикони нововолинських шахт, суцільною зеленою стіною
стояли масиви прадавніх лісів, які складалися з представників дивної, як на
сучасний погляд, древньої флори, на зразок велетенських хвощів або па­пороті
із стовбуром заввишки у десятки метрів.


Ось так мільйони років до нашої ери серед вологої тиші й темряви мезозойських
лісових ландшафтів і неосяжних прадавніх боліт раннього палеозою, власне, й
народилася головна сюжетна фабула епічної саги про волинське вугілля.


Рік за роком, тисячоліття за тисячоліттям минали на планеті геологічні періоди
та епохи. З часом уся біомаса палеоботаніки древньої флори перетво­рилася на
величезні пласти кам'яного вугілля. Але аж до початку XX століття ніхто й не
здогадувався про скарби чорного золота, схованого у глибинах землі надбужанського
краю. Однак таємниці волинського вугільного ельдорадо вже


недовго залишалося бути нерозгаданою.


Одного похмурого ранку, восени 1912 року, в невеликий ресторан, яких безліч
на вузеньких середньовічних вуличках у центрі старовинного Брюсселя, зайшов
і замовив філіжанку кави молодий інтелігентний, скромно одягнутий і чемний чоловік.
Сів на стілець, вийняв зі свого старого шкіряного портфеля і розгорнув на мармуровому
столику товстий журнал, від якого ще пахло друкарською фарбою. Наукове періодичне
видання називалося „Щорічник гео­логічного товариства Бельгії".


За ознаками легкого рум'янцю на обличчі та ледь помітного радісного блиску
в очах можна було вгадати, що молодик перебував у піднесеному настрої. Ще б
пак! Щойно у поважному та авторитетному для дослідників надр усієї Європи фаховому
журналі побачила світ велика наукова авторська стаття, у якій він теоретично
обґрунтував і довів право на життя своєї гіпотези про те, що суцільна вугленосна
геологічна структура - карбон, яка тягнеться із заходу на схід континенту від
узбережжя Атлантики аж до Донбасу, є частково розділеною Українським кристалічним
масивом. А оскільки саме Волинь гео-графічно розташована за цим масивом, то
існує велика ймовірність наявності карбону і там. А відтак й існування продуктивних
покладів кам'яного вугілля на заході України.


Звали молодого вченого Тетяєв Михайло Михайлович. Було йому тоді тридцять
років і він нещодавно закінчив університет у місті Льєж - центрі бель­гійської
гірничорудної промисловості.


Принесена кельнером чорна кава з вершками вже встигла охолонути, а Михайло
з олівцем у руці в котрий раз напружено вчитувався у пересипані циф­рами рядки
своїх аналітичних викладок і наукових формул. У публікації, на підставі ретельного
аналізу фаціального складу осадів і тектонічних структур південно-західної частини
тодішньої Волинської губернії та східної частини Польщі, він не тільки передбачив
наявність там кам'яновугільного басейну із глибинами залягання пластів у 300-400
метрів, але й науково обґрунтував ймовірний характер вугленосності родовища.


Перебуваючи в затишній атмосфері невеличкого і майже порожнього з огляду
на ранковий час брюссельського бістро, Тетяєв ще не знав про великий резонанс,
який викличе його наукова праця в геологічних колах Європи, що ця стаття вже
наступного 1913 року буде перекладена з французької на російську мову Зворницьким
Т. О. та окремою монографією вийде друком у Москві під назвою „Основні риси
геології та тектоніки палеозойських відкладень Євро­пейської Росії".


Не здогадувався тоді Тетяєв і про те, що попереду на нього чекає довге, сповнене
творчих досягнень наукове життя, що стане він відомим геологом, професором Ленінградського
гірничого інституту й загальновизнаним авторитетом серед колег-науковців у галузі
геотектоніки, що буде нагороджений ор­деном Леніна, а головне, що його гіпотеза
про наявність кам'яного вугілля під пісковиками та суглинками волинського краю,
викладена французькою мовою у „Щорічнику геологічного товариства Бельгії" у
1912 році, трансформується у часі та просторі, щоб матеріалізуватися в початок
біографії нового українського шахтарського міста, яке назвуть Нововолинськом

10 11 12 13 14 15 16 17 
Добавить в Одноклассники    

 

Rambler's Top100