Рефераты Система трудового права і система трудового законодавства

Вернуться в Трудовое право

Система трудового права і система трудового законодавства
Система трудового права і система трудового законодавства


Систему трудового права утворюють всі діючі юридичні норми, що регулюють суспільні відносини, які становлять предмет даної галузі права.

Структура системи трудового права — це об'єктивно зумовлена внутрішня організація галузі права, що виявляється в єдності, узгодженності й розподілі правових норм за інсти­тутами та іншими галузевими структурними утвореннями.

Системність — закономірна, неодмінна властивість об'єк­тивного права. Її деформація, руйнування — аномалія, "хво­роба" права, яка може звести нанівець його регулятивні мож­ливості, перешкодити очікуваному законодавцем соціально­му результату. Соціальне призначення, соціальна суть систе­ми права — служити нормативною базою, підмурівком дер­жавного забезпечення певних суспільних відносин, ціле­спрямованого впливу на них (Рабінович П.М. Основи за­гальної теорії права та держави. — К., 1994. - С. 94—95).

У науці трудового права склалася загальна думка про те, що система трудового права структурно складається з За­гальної та Особливої частин. Усі правові норми, що визнача­ють загальні положення в регулюванні праці, належать до Загальної частини. Це норми, що визначають предмет, метод, принципи трудового права тощо.

До Особливої частини традиційно відносили правові інститути, що регулюють окремі елементи трудових відноси­ни, а також відносини, тісно пов'язані з трудовими: забезпе­чення зайнятості й працевлаштування; трудовий договір;

робочий час; час відпочинку; нормування праці; оплата праці;

матеріальна відповідальність сторін трудового договору;

дисципліна праці; охорона праці; пільги для осіб, які сумі­щають роботу з навчанням; трудові спори; нагляд і кон­троль за додержанням законодавства про працю.

Є й інші точки зору. Так, на думку П.Д. Пилипенка, поділ трудового права на Загальну і Особливу частини носить штучний характер (див. Трудове право України: Курс лекцій / За ред. П.Д. Пилипенка. - Львів: Вільна Україна, 1996. -С.15).

Немає між авторами єдності з приводу приналежності окремих правових інститутів до Загальної або Особливої частини.

Разом з тим розвиток трудового права в постсоціалістичних та індустріальне розвинутих державах свідчить про но­вий підхід до системи трудового права. Зокрема, заслуговує аналітичного дослідження Трудовий кодекс Угорщини (1992), про який згадувалося вище, котрий синтезував усі позитивні надбання попереднього угорського трудового права і поло­ження трудового законодавства розвинених країн Заходу, передусім ФРН, тобто країн так званого ринкового капіталізму, чітко зорієнтованих на соціальну ринкову економіку. Трудо­вий кодекс Угорщини являє собою європейський тип трудо­вого права, для якого є характерним одночасне визнання ролі капіталу, приватної власності, прерогативи підприємців і не менш важливої ролі праці, профспілок, трудових колективів, встановлення чисельних обмежень господарської влади (Киселев И. Я. Цит. раб. — С. 214). Цей Кодекс складається з таких частин: загальні положення; колективні трудові відно­сини; індивідуальні трудові відносини, трудові спори; заключ­ні та перехідні положення.

Професор І. Я. Кисельов в основу свого монографічного дослідження "Зарубежное трудовое право" по суті поклав структуру сучасного трудового права, в якому виділяє за­гальні положення; індивідуальне трудове право; колективне трудове право; процесуальне трудове право; колізійне тру­дове право.

Ці ідеї заслуговують найуважнішого вивчення, бо відпові­дають і реальному розвиткові трудових відносин в Україні, а також тенденції до уніфікації моделей правового регулю­вання на міжнародному рівні, зокрема європейському.

З урахуванням викладеної аргументації про зміст пред­мета трудового права, ми вважаємо, що структура трудо­вого права України, що формується, складається з трьох частин: загальні положення; індивідуальне трудове право;колективне трудове право

Добавить в Одноклассники    

 

Rambler's Top100