Рефераты Спонтанне монологічне мовлення у методиці викладання англійської мови

Вернуться в Журналистика

Спонтанне монологічне мовлення у методиці викладання англійської мови
Спонтанне монологічне мовлення у методиці викладання англійської мови


ПЛАН

Вступ

Розділ І

Сутність спонтанного монологічного мовлення.

Розділ ІІ

Навчання спонтанного монологічного мовлення

Етапи навчання спонтанного монологічного мовлення

Система вправ для навчання монологічного мовлення

Висновки

Список використаної літератури


ВСТУП

У програмі з англійської мови зазначено, що основною метою вивчення іноземних мов є оволодіння мовленням [12,3]. Перед вчителем англійської мови стоять відповідальні завдання, оскільки в умовах розширення міжнародних зв’язків підвищуються вимоги до рівня практичного володіння англійською мовою, навичками спонтанного монологічного мовлення зокрема, що проявляється у здатності учнів правильно і послідовно викладати свої думки. Це складає актуальність представленої роботи, присвяченої теорії і практиці навчання монологічного мовлення англійською мовою.

Відповідно, метою даного дослідження є виявлення та аналіз раціональних прийомів та форм роботи для розвитку умінь спонтанного монологічного мовлення у школярів.

Поставлена мета зумовила необхідність вирішення наступних завдань:

виявити сутність спонтанного монологічного мовлення;

проаналізувати етапи навчання монологічного мовлення;

запропонувати систему вправ для цього навчання;

Матеріалом дослідження послужили методичні розробки та підручники, наукові праці методистів, досвід роботи вчителів у школі.

Теоретичне значення роботи полягає в тому, що вона робить певний внесок у методику викладання англійської мови у середній школі.

Практичне значення роботи визначається можливістю використання її основних положень та результатів у процесі навчання спонтанного монологічного мовлення.

Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаної літератури.


Розділ І

СУТНІСТЬ МОНОЛОГІЧНОГО МОВЛЕННЯ.

Монолог – це безпосередньо спрямований до співрозмовника чи аудиторії організований вид усного мовлення, який передбачає висловлювання однієї особи [16,88].

Спонтанне монологічне мовлення виконує такі комунікативні функції:

інформативну – повідомлення інформації про предмети чи події навколишнього середовища, опис явищ, дій, стану;

впливову – спонукання до дії чи попередження небажаної дії, переконання щодо справедливості тих чи інших поглядів, думок, дій, переконань;

експресивну – використання мовленнєвого спілкування для опису стану, в якому знаходиться той, хто говорить, для зняття емоційної напруженості;

розважальну – виступ людини на сцені чи серед друзів для розваги слухачів;

ритуально-культову – висловлювання під час будь-якого ритуального обряду [15,25].

Кожна з цих функцій має свої особливості мовні засоби вираження думки, відповідні психологічні стимули та мету висловлювання.

З погляду психології монологічному мовленню властиві такі риси:

Однонаправленість. Воно не розраховане на відповідну реакцію у вигляді мовлення у голос.

Зв’язність, яка відрізняє монологічне мовлення від випадкового набору речень.

Тематичність як співвіднесеність висловлювання з будь-якою досить загальною темою.

Контектуальність. Яку, однак, не слід протиставляти ситуативності, як рисі, властивій діалогічному мовленню. Монолог теж може бути ситуативним (наприклад, спонтанне висловлювання – розгорнута репліка (мікро-монолог у діалозі)).

Відносно безперервний спосіб мовлення. Монологічне висловлювання не обмежується однією фразою і триває протягом певного часу.

Послідовність і логічність. Ці якості реалізовуються в ідеї основної фрази шляхом уточнення думки, доповнення до неї [13,31].

Залежно від комунікативної функції та характеру логіко-синтаксичних зв’язків між реченнями розрізняють такі основні типи монологічних висловлювань: опис, розповідь і роздум

Добавить в Одноклассники    

 

Rambler's Top100