Рефераты Кошторисне фінансування

Вернуться в Финансы

Кошторисне фінансування
Кошторисне фінансування





План



  1. Кошторисний порядок фінансування видатків бюджетів

  2. Державні капітальні вкладення

  3. Фінансування житлово-комунального господарства

  4. Видатки на науку, освіту, на утримання установ охорони здоров'я

  5. Фінансування соціально-культурних закладів

  6. фінансування органів влади і управління

  7. Фінансування оборони

  8. Єдиний кошторис доходів і видатків бюджетної установи

  9. Використана література


Кошторисний порядок фінансування видатків бюджетів.


Найпоширенішою формою бюджетного фінансування є кошторисне фінансування.
Виділення грошових коштів з бюджетів різних рівнів установам і організаціям
соціально-культурної сфери, оборони, органам державного управління тощо відбувається
на основі планового документа – кошторису доходів і видатків. Кошторис – це
основний плановий документ, що підтверджує повноваження щодо отримання доходів
та здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання ними
своїх функцій та досягнення цілей, визначених на рік відповідно до бюджетних
призначень.


Кошторис включає дві основні складові:


загальний фонд, що містить обсяг надходжень із загального фонду бюджету та
розподіл видатків за повною економічною класифікацією на виконання бюджетною
установою основних функцій;


спеціальний фонд, що містить обсяг надходжень із спеціального фонду бюджету
та їх розподіл за повною економічною класифікацією на здійснення видатків спеціального
призначення та на реалізацію пріоритетних заходів, зумовлених виконанням установою
основних функцій.


Для виконання своїх функцій держава повинна мати значні грошові кошти, які
утворюються за рахунок надходжень податків від населення, підприємств і організацій
усіх форм власності та надходжень інших неподаткових платежів. У своїй сукупності
ці кошти створюють фонд грошових коштів або доходи Державного бюджету і бюджетів
місцевих рад народних депутатів.


Побудова ринкової економіки відбувається в умовах інфляційних процесів, спаду
виробництва, кризи платежів, що зменшує надходження до бюджетів усіх рівнів
по відношенню до запланованих. Відповідно Державний бюджет як основний фінансовий
план держави – це не реальний план, а лиш припущення про надходження доходів
і напрями їх використання. Нереальність запланованих надходжень доходів бюджету
потребує скорочення видатків на розвиток господарства, передусім інвестицій,
на впровадження новітніх технологій і обладнання у виробництво.


В умовах кризи платежів та ненадходжень доходів у бюджет у визначених розмірах
держава вимушена направляти кошти на поточні видатки. Першочергове значення
має підтримка галузей невиробничої сфери, тобто поточні видатки на утримання
закладів освіти, охорони здоров’я захист постраждалого від Чорнобильської катастрофи
населення та інші заходи.


Тягар кризи платежів і ненадходжень податків зазнають усі бюджети бюджетної
системи, від чого страждає в першу чергу національно-культурна сфера. Скорочуються
видатки на освіту, охорону здоров’я, соціальний захист населення та інші заходи
у невиробничий сфері.


Повністю або частково скорочуються видатки по бюджету розвитку: капітальні
вкладення, житлово-комунальне господарство та ін.


Державні капітальні вкладення.


Державні капітальні вкладення у розвиток галузей і структурну перебудови
економіки передбачають, як правило, вкладення коштів у розвиток агропромислового
комплексу, вугільної промисловості, атомної енергетики, нафтогазового комплексу,
транспорту та інші пріоритетні напрямки.


Ефективність капітальних вкладень визначається шляхом визначення приросту
видобутку вугілля, нафти, газу, електроенергії тощо на одну гривню асигнувань
на капітальне будівництво

Добавить в Одноклассники    

 

Rambler's Top100