Рефераты Історія логіки

Вернуться в Логика

Історія логіки
Історія логіки





Вступ


З давніх часів людей цікавили способи правильної побудови та обґрунтування
власних думок, вони прагнули до такої форми викладу своїх переконань, яка б
виглядала найбільш переконливо. У зв’язку з цим природно виникає потреба створити
певний перелік правил, законів та норм, за якими потрібно будувати власні міркування.
Вже пізніше на основі цих законів виникнуть численні концепції, теорії, будуть
ґрунтуватися цілі напрямки досліджень.


Таким чином і виникла така наука як логіка. Вона пройшла в своєму розвитку
складний шлях від логіки Арістотеля до сучасних некласичних логік, який охоплює
часовий проміжок у 25 століть. При чому логіка як наука за цей вагомий проміжок
часу встигла значно змінитися.


Саме тому метою даної роботи оберемо прослідкувати розвиток логіки як науки
з найдавніших часів до наших днів. В зв’язку з цим виникає необхідність надати
періодизацію розвитку логіки як науки.



Организационная диаграмма


Традиційний період розвитку логіки


Хоча більшість культур виробила власні підходи щодо системи міркувань, але
логіка отримала свій розвиток лише в трьох культурних традиціях: китайській,
індійській та грецькій. Хоча точні дати не будуть достатньо достовірними (особливо
у випадку із Індією), але робляться припущення, що логіка виникла в усіх трьох
культурах приблизно одночасно - в IV ст. до н.е. Але саме від грецької логічної
традиції (Аристотелевої логіки) походить сучасна логіка.


Коротко схарактеризуємо розвиток логіки в стародавні часи в Китаї та Індії.


В Китаї бурхливий розвиток логіки історично співпадає із появою в країні
великої кількості шкіл, які постійно конкурували та дискутували між собою. Так,
сучасник Конфуція Мо-цзи став відомий як засновник школи моїзма (мо-цзя), представники
якої концентрували увагу на пошук витоків достовірних міркувань та умов його
вірності. Щодо аргументації, то представники цієї школи віддавали перевагу розробці
суджень за аналогією. Також моїсти зверталися до проблем аналізу семантики мови:
в цій галузі вони розробили методи класифікації імен за степенню їх загальності
та поділу речей за видами. Щоправда, ця лінія досліджень занепала за часів династії
Цинь. Новим же відродженням логіки в Китаї став період проникнення туди індійської
логіки буддистів.


Логіка в Індії можна прослідкувати ще в граматичних текстах кінця V століття
до н.е. Тут, як і в Китаї та Греції логіка виділилася із філософії. Дві із 6
ведійських шкіл індійської філософії почали розробляти проблематику методологічного
пізнання – саме тоді і виділилася логіка, як окрема наука. Пізніше ця течія
отримала назву ньяя, що і перекладається як «логіка». Головним досягненням цієї
школи можна назвати розробка методології логіки. Основним текстом ньяя стали
Ньяя-сутри Акшапади Гуатами (ІІ ст. н.е.). Єдиним шляхом звільнення від страждань
представники ньяя бачили у надбанні надійного знання, і тому недивно, що вони
розробляли витончені шляхи виділення надійних джерел знання з поміж інших, недостовірних.
Вони визначили наступні 4 джерела надійних знань (так званні прамати): сприйняття,
умовивід, порівняння та свідчення. В логічну традицію водійських шкіл не включалася
буддійська логіка, і саме вона виявилася їх найголовнішим опонентом. Так, представник
буддійська логіки Нагарджуа розвивав судження, яке відоме як катускоті або тетралемма.
Але вершиною буддійська логіка досягла свого піку у вченнях Диангагі та його
послідовника Дхармакрити. Центральним пунктом їх аналітичних досліджень стало
визначення необхідної логічної виключності, обґрунтування чого вони ввели вчення
про епоха або розрізнення, про правила включення ознак до означення та виключення
з нього. Пізніше з цих теорій виникне школа навья-ньяя

Добавить в Одноклассники    

 

Rambler's Top100