Рефераты О.С. Пушкін в дитячій літературі

Вернуться в Литература : зарубежная

О.С. Пушкін в дитячій літературі
. Коли ж стара захотіла бути морською володаркою, щоб рибка золота була в неї на побігеньках, море сердито почало бушувати, піднімати розгнівані хвилі — ходять хвилі, і стогнуть, і виють.

Як і в усній народній творчості, герої казок звертаються до моря, вітру, сонця, благають їх допомогти. Так, князь Гвідон просить «гульливу та швидку» хвилю морську не гу­бити його й матері, а викинути їх на суходолі. Королевич Єлисей, шукаючи свою наречену, розпитує у вітру, місяця, сонця, чи не знають вони, де царівна молода. І сили природи вступають у розмову з героєм: ясне сонечко дає йому пораду, білолиций, ясноокий місяць заспокоює, а вітер, «гордий во­лодар», допомагає знайти наречену.

Надзвичайно проста, виразна і лаконічна мова казок Пуш­кіна, в них мало епітетів, метафор, порівнянь. У розповіді переважають іменники, дієслова. Наприклад, біс «під кобилу підліз, та натужився, та напружився, підняв кобилу, два кро­ки ступнув, на третім упав, ніжки простягнув” («Казка про попа і наймита його Балду»).

Кількома словами Пушкін вміє намалювати портрет і роз­крити внутрішній світ свого героя. Так, наприклад, цариця з «Казки про мертву царівну...»:

...Молодиця,

Що й казать, була цариця:

І висока, і струнка,

І розумна, і метка,

Тільки дуже вередлива,

Гордовита та злослива.

Деякі казки О.С. Пушкіна за своєю композицією нага­дують народні, вони мають зачин: «Жив старий із своєю старою біля самого синього моря» («Казка про рибака та рибку») або «Десь-то, в тридев'ятім царстві, в тридесятім володарстві жив-був славний цар Дадон» («Казка про золотого півника»).

У казках Пушкіна зустрічаємо і приказки та прислів'я. Так, царівна Лебедиця каже Гвідону, який збирається одру­жуватися, що жона не рукавиця, з «ручки жінку не змахнеш та за пояс не заткнеш».

Часто трапляються в казках простонародні і книжні ви­слови:

Воєводи не дрімали,

Та ніяк не потрапляли:

Ждуть із півночі, аж на —

Лізе з півдня рать буйна...

Мова героїв Пушкіна індивідуалізована, вона є одним із засобів їх характеристики. Так, мова вередливої злої баби («Казка про рибака та рибку») пересипана вульгаризмами. «Ой дурило ти, недотепа»,— кричить на діда зла баба («Каз­ка про рибака та рибку»). Не краща мова і розгніваної цариці («Казка про мертву царівну і сімох богатирів»), яка викрикує перед дзеркальцем: «Ах ти ж, капоснеє скло! Брешеш ти мені на зло».

Нерідко О.С. Пушкін користується діалогом, що надає жвавості, динамічності сюжету, виразності мові персонажів, як, наприклад, розмова діда з золотою рибкою, з бабою, діа­логи між Гвідоном і царівною Лебедицею, Гвідоном і куп­цями («Казка про царя Салтана...») та ін.

Ігровий, веселий ритм властивий значній частині казок Пушкіна (більшість із них написано хореєм).

Казки О.С. Пушкіна мали і мають велике значення для розвитку дитячої літератури; він вперше створив казки гост­рого соціального змісту, в них немає нудного моралізування, яке було властиве тогочасним творам для дітей; вони вихову­вали і виховують любов до працьовитих, винахідливих, сміли­вих і мужніх, простих і скромних людей, ненависть до жорсто­ких, злих, підступних, нероб.

Казки О.С. Пушкіна С.Я. Маршак називає скарбом для людини, яка зростає, бо вони сприяють всебічному вихованню дитини, сприяють вихованню людяності.

З творами Пушкіна читачі не розлучаються ніколи. «У кожного віку — свій Пушкін. Для маленьких читачів — це казки. Для десятирічних — «Руслан...». В дванадцять-три-надцять років нам відкривається пушкінська проза, «Пол­тава», «Мідний вершник». В юнацькі роки — «Онєгін» і лі­рика.

А потім і вірші, і проза, і лірика, і поеми, і драматичні твори, і епіграми, і статті, і щоденники, і листи... і це вже назавжди!».

Творча спадщина великого поета —безсмертна.

«Геніальний Пушкін — справжнє уособлення і символ ро­сійського національно-історичного буття

Добавить в Одноклассники    

 

Rambler's Top100