Рефераты Багатство української мови

Вернуться в Литература

Багатство української мови
Багатство української мови





План


Вступ.


Рідна мова.


Мова – це серце нації.


Мова про мову.


Висновок.


Список використаної літератури.




Вступ


Єдиний скарб у тебе – рідна мова.

Заклятий для сусіднього хижацтва.

Вона твого життя міцна основа,

Певніша над усі скарби й багатства.


(П. Куліш)


Найбільший скарб народу – це його мова. Саме мова, яка віками, тисячоліттями
складалася, шліфувалася на землі предків, передавалася з покоління в покоління,
дедалі точніше і повніше відображаючи душу народу й водночас формуючи її. Досвід
людства упродовж тисячоліть переконливо доводить, що мова об’єднує народи в
нації й змінює державу. Занепадає мова – зникає і нація. Коли ж мова стає авторитетною,
перспективною, необхідною і вживається насамперед національною елітою – сильною
і високорозвиненою стає як нація так і держава.


Мова й школа, мова й наука, мова й церква, мова й театр, мова й державне
врядування, мова й армія – сфери, де українська мова то утверджувалась, то відступала
під тиском імперської політики. Нараховують 22 заборони української мови, 8
з них – у радянський час.


Поглянути на історію свого краю, збагнути роль рідної мови в утвердженні
української державності дають змогу писемні документи, праці істориків, етнографів,
громадських діячів та лінгвістів.


Ще донедавна панувала офіційна й непорушна доктрина про давньоруську народність
й спільну для всіх слов’ян мову, внаслідок розпаду яких в епоху феодальної роздрібненості
нібито утворилися, не раніше XIVст., три східноднослов,янські народи та їхні
мови. На противагу цьому вчені української діаспори дотримувались концепції
М. Грушевського щодо витоків української народності безпосередньо з правослов,янського
періоду, тобто з середини І тисячоліття н.е.


Українська мова була ще до того, як українські князі (починаючи від Аскольда
та Діра) почали об’єднувати руські землі. Ще в 448 році візантійський мандрівник
та історик Пріск Палійський записав у таборі гунів три слова: мед, страва, квас.


На кінець XII ст. українська народність вже сформувалась й мала дві гілки:
галицько-волинську та наддніпрянську.


Коли йдеться про походження української мови, переважна більшість зацікавлених
сприймає цю проблему як походження сучасної української літературної мови. Проте
слід пам’ятати, що національна мова складається з двох самостійних гілок: спільної
для всієї нації літературної мови, відшліфованої майстрами художнього слова,
й мови народної, яка досить відмінна в різних діалектах.


Щодо походження сучасної української літературної мови в науці – тут жодних
проблем немає. Загальновідомо, що її започаткував наприкінці XVIII ст. І. Котляревський,
а основоположником став Т. Шевченко.


Щоб дослідити походження української мови, слід з,ясувати послідовність,
час і місце виникнення властивих її фонетичних, граматичних і лексичних рис.


Рубіж ХІ-ХІІ ст. можна умовно визнати часом завершення формування української
мови й початком нового етапу її історії.


Формування українського народу та його мови почалося приблизно з середини
І тисячоліття н. е. й розтягнулося на кілька століть. Проте тим рубежем, від
якого українська мова виступає з усіма характерними мовними особливостями, що
становлять її специфіку, був приблизно кінець ХІ – початок ХІІ ст. найдавніша
точно датована пам,ятка українського рукописного мистецтва, яка збереглася до
наших днів, належить до середини ХІ ст. Це широковідоме в науці знамените остромирове
Євангеліє 1056-1057 рр. шедевр вітчизняної і світової культури книги, створене
у великокняжому скрипторіїї при Софіївському соборі в Києві. Традиційно цю пам,ятку
прийнято вважати початком книжкової справи в Україні

Добавить в Одноклассники    

 

Rambler's Top100