Рефераты Жан-Батіст Гренуй

Вернуться в Литература : зарубежная

Жан-Батіст Гренуй
Жан-Батіст Гренуй


Любов у жипі людини починається з любові мате­ринської, безкорисливої, щирої, самовідвертої. «Що означало для Гренуя слово «мати»? — запитуємо ми у школярів. І отримуємо відповідь: нічого.

Існує в світі людей і така невмируща цінність, як ми­лосердя, її повинні втілювати ті, хто опікується сирота­ми. Але Греную цю цінність зазнати не вдалось. Усі го­дувальниці ненавиділи ублюдка, який їх «обжирав», па­тер Терр'є перелякався за свою безсмертну душу, ко­ли побачив, що немовля у корзинці щось винюхує. Опікунка сиріт, мадам Гайар, жінка із «безжалісним відчуттям порядку і справедливості», методично за­робляла на дітях гроші і вважала, що це правильно. Як­що дивитись на світ абсолютно раціонально, це, і на­справді, правильно: яким же ще шляхом вона мала ку­пити собі ренту, благопристойну старість і благопри­стойну смерть?

Вихованці пансіону мадам Гайар не мали жодної уя­ви про добро і зло. їх просто годували відпрацьова­ним, водянистим молоком і байдуже сприймали навіть їхні намагання вбивати одне одного. «Бог», «совість», «радість», «вдячність» залишились туманними поняття­ми не тільки для Гренуя, а і для інших вихованців пансіону.

Другим «вихователем» Гренуя був шкіряний май­стер Грімаль, який охоче використовував безпритуль­них дітей на небезпечних роботах, тому що у випадку смерті кого-небудь із таких робітників відповідальність не загрожувала.

Цікаво, що люди, які спілкувались із справжнім генієм, цього абсолютно не розуміли. Мадам Гайар відправила дев'ятирічного Гренуя до шкіряної май­стерні, як тільки побачила, що він може знайти нюхом старанно захований гаманець. Ремісник Грімаль бачив у Гренуї тільки покірливого і дуже витривалого робітника, який пережив навіть смертельно небезпеч­ну сибірку. Для маркіза де ла Тайад-Еспінасса зди­чавіла людина із недорозвинутою здібністю до мов­лення була лише «піддослідним кроликом», якого про­сили «не помирати сьогодні, і, якщо можливо, по­терпіти до післязавтра, інакше майбутнє летальної флюїдальної теорії опиниться в серйозній небезпеці».

Оцінити здібність Гренуя проникати в саму суть, в душу запаху могли тільки спеціалісти-парфумери. І вони його оцінили, правда досить своєрідно.

Доля звела Гренуя із «шановним ремісником і по­важним комерсантом» Джузеппе Бальдіні, носієм давніх і у XVIII ст. вже деградуючих традицій італійських парфумерів. Бальдіні мав те, чого не мала ані мадам Гайар, ані безславно потоплений у Сені Грімаль. Бальдіні мав знання і досвід, володів парфу­мерними технологіями і взагалі був культурною люди­ною. Він швидко зрозумів, що перед ним — геній, яко­го мистецтво парфумерії не знало за всю свою історію.

Бальдіні вважав себе доброчесним християнином, він справно навідувався до церкви, постійно згадував Боже ім'я і суворо засуджував «усіх цих дідро, далам-берів, вольтерів і руссо». За вимогами християнської етики він повинен був схилити голову перед талантом Гренуя, який, граючи, створював настільки витончені й оригінальні композиції, що фірма Бальдіні стрімко піднялась до загальноєвропейської слави. Але так не відбулося. Метр Бальдіні вважав за краще ховати ма­леньку людину за закритими дверима своєї майстерні, а феноменальні формули, які ця людина створювала, вважав своїми власними. І не мав в цьому жодного сумніву.

Набувши на таланті Гренуя капітал, славу і шану, Бальдіні відпустив його до Грасу аж із двадцятью п'ять­ма франками в кишені, не потиснувши на прощання руки, «...так далеко його симпатія не простягалась», — іронічно відзначає автор.

«Примітивний грабіжник запахів» Дрюо викорис­товував Гренуя так, як і інші. А що ще можна було ро­бити з людиною, яка, маючи особливі здібності, не ро­била жодної спроби заробити на них? Дрюо щиро­сердно вважав Гренуя закінченим дурнем.

Проводячи разом з класом аналіз тексту, ми постійно зіштовхуємось із одним або іншим поло­женнями ірраціоналістичного погляду на природу існування генія в світі людей. Досліджуючи ставлення більшості з них до Гренуя, ми чітко бачимо межу між «виродком через надлишок» і «виродками че­рез нестачу», «виродки через нестачу», або «люди користі», намагаються використовувати Гренуя, за­робляти гроші і місце в суспільстві на його таланті і на його праці

Добавить в Одноклассники    

 

Rambler's Top100