Рефераты Марко Вовчок

Вернуться в Литература

Марко Вовчок
Марко Вовчок





Вовчок Марко (Марко Вовчок - літературинй псевдонім Вілінської Марії Олександрівни,
по чоловікові - Маркович; народилась 22.XII 1833, с.Єкатериновка на Орловщині
- померла 10.VIII 1907, м.Нальчик) - видатна українська письменниця революційно-демократичного
напрямку. В 1845-1848 роках виховувалася в приватному пансіоні в Харкові. В
1851-1858 роках жила в Чернігові, Києві, Немирові, потім переїхала до Петербурга,
де познайомилася з Т.Г.Шевченком та іншими діячами української і російської
культури. Перебуваючи (з 1859 року) у Парижі, барала активну участь у літературному
дитті Франції. Після 1867 року Марко Вовчок повернулася з-за кордону, займалася
перекладацькою, журналістською і видавничою діяльністю. Її літературна діяльність
почалася виданням "Народних оповідань" (1857 року), що, як і "Оповідання з народного
російського побуту" (1859 року, російською мовою), сповнені глибоко співчуття
до покріпачених селянських мас. Антикріпацьке спрямування має повість "Інститутка"
(1859 року), присвячена Т.Шевченкові, який високо оцінював творчість Марко Вовчок.
В історичному минулому України письменницю насамперед цікавила боротьба народу
проти іноземних загарбників і поміщицького гніту ("Кармелюк", "Невільничка",
"Маруся" та ін.) В 90-х рр. Вона написала оповідання "Чортова пригода" (опубліковане
1902 року), "Гайдамаки" (опубліковане вже після її смерті). Марко Вовчок писала
повісті і романи російською мовою, крім того, 1874 року, вийшла збірка її сатиричних
казок "Казки і бувальщина".


Народилася Марко Вовчок (літературний псевдонім Марії Олександрівни Вілінської)
10 (22) грудня 1833р. в маєтку Єкатерининське Єлецького повіту Орловської губернії
у збіднілій дворянській сім'ї. Виховувалася в приватному пансіоні в Харкові.


На формуванні поглядів письменниці позначилося тривале перебування в інтелігентних
сім'ях родичів, зокрема батьків Д. І. Писарєва (пізніше — видатного критика
й близького друга письменниці). В салоні її тітки К. П. Мардовіної в Орлі збиралися
відомі письменники й фольклористи. Там Марія познайомилася з майбутнім своїм
чоловіком, українським фольклористом і етнографом О. В. Марковичем, який відбував
заслання в Орлі за участь у діяльності Кирило-Мефодіївського товариства. Проживаючи
в 1851 — 1858 рр. у Чернігові, Києві, Немирові на Вінниччині, Марія Олександрівна
досконало вивчила життя, культуру, мову українського народу. Пізніше у Петербурзі
(1859) вона вже як автор збірки “Народні оповідання” потрапляє в коло таких
літераторів, як Т. Шевченко, І. Тургенев, М. Некрасов, О. Плещеев, О. Писемський,
польськийпоет ідраматург Едуард Желіговський. По-дружньому прийняв письменницю
також гуртокукраїнських культурних діячів у Петербурзі, зокрема колишні кирило-мефодіївці
В.Білозерський, М. Костомаров, а також П. Куліш, який ще до того редагував видавав
її твори.


Під час перебування в 1859 — 1867 рр. за кордоном (Німеччина, Швейцарія,Італія
і переважно Франція) Марко Вовчок зустрічається з Д. Менделєєвим, О. Бородіним,І.
Сєченовим. При сприянні І. Тургенева відбулося її знайомство з О. Герценом,
Л. Толстим, Жюлем Верном.


Особливу роль у формуванні ідейно-естетичних поглядів Марка Вовчка відіграв
М. Добролюбов. Зустрічалася Марко Вовчок з чеськими письменниками — Й. Фрічем,
Я. Нерудою, була близькою до кола польських літераторів і революційних емігрантів.
Письменниця бере участь у розповсюдженні в Росії революційних видань Герцена,
організовує для “Колокола” матеріали політично-викривального характеру.


Після повернення з-за кордону Марко Вовчок зближується з видавцями “Отечественных
записок” М. Некрасовим, М. Салтиковим-Щедріним, Г. Єлисеєвим, веде в цьому журналі
рубрику зарубіжної літератури, публікує свої оригінальні твори й переклади

Добавить в Одноклассники    

 

Rambler's Top100