Рефераты Втрачені об'єкти архітектурної спадщини Києва і України

Вернуться в Архитектура

Втрачені об'єкти архітектурної спадщини Києва і України
Втрачені об'єкти архітектурної спадщини Києва і України


Загальний вигляд Миколаївської церкви.Дніпропетровської обл, Царичанського р-ну, с.Бабайківка. Рисунок К.Сидорова за фото 1930-х рр.Ми, українці, на початку ХХІ століття живемо в добу великої інвентаризації: маємо переглянути свою політичну, історичну, культурну спадщину й чітко визначитися з тим, що ми набули, а що втратили, і яке значення все це має для нашого подальшого розвитку.

У царині архітектурознавства ця Десятинна церква м.Київ, відбудована Петром Могилою. інвентаризація позначена підготовкою Історії української архітектури, яка має бути видана найближчим часом, формуванням і публікацією реєстрів та різноманітних довідників архітектурних пам'яток, списків історичних міст тощо.

У цьому контексті облік втраченої архітектурної спадщини є завданням, яке вже багато десятиліть стоїть на порядку денному. Ще у 1920-х роках Г.Лукомський писав про варварські обстріли більшовиками київських пам'яток під час так званої громадянської війни. Проте тоді ні йому, ні його колегам і в сташному сні не могло би привидітися те, що більшовицька влада зробить з найвизначнішими пам'ятками Києва протягом 1930-х років.

Першим про руїнницьку вакханалію на весь голос сказав Петро Савицький у 1937 (!) році. Фрагменти з його праці свого часу опублікував журнал ''Пам'ятки України: історія та культура''. На підставі архівних матеріалів, вивезених з Києва на Захід під час другої світової війни архітектором О.Повстенком, Загальний вигляд Михайлівського Золотоверхого монастиря. американський архітектурознавець українського походження Тит Геврик 1982 року організував в Українському музеї в Нью-Йорку виставку ''Втрачені архітектурні пам`ятки Києва'' і видав однойменний ілюстрований каталог. Згодом цей каталог в Україні перевидав у скороченому варіанті журнал ''Пам'ятки України''. На початку 1990-х років Т.Геврик кілька разів приїздив в Україну, подовгу працював у різних архівах, у Довідково-інформаційному фонді НДІТІАМ. Він мав на меті розширити свою попередню працю і підготувати Західний фасад церкви Параскеви П’ятниці у Космачі. Гравюра В.П.Вечерського.книгу ''Втрачені архітектурні пам'ятки України''. Наприкінці своїх вишукувань, перед від'їздом до Америки, він в особистій розмові зізнався автору цієї розвідки, що досі не уявляв собі повною мірою величезних масштабів втрат архітектурної спадщини України протягом ХХ століття, а тому відчуває, що не зможе осягнути цю тему.

Ми спробували у 1995-2001 роках зібрати разом і хоч якоюсь мірою проаналізувати матеріали про втрачені об'єкти архітектурної спадщини як Києва, так і цілої України. Наша праця не претендує на повноту. Ми взагалі сумніваємося в практичній можливості створення повного каталога втрачених архітектурних об'єктів з огляду на брак відповідних бібліографічних та іконографічних матеріалів; адже в Україні протягом тривалого історичного періоду нищилися не тільки пам'ятки, але й бібліотеки та архіви.

Ми ставимо проблему обліку втрачених об'єктів архітектурної спадщини, а не втрачених пам'яток архітектури. Це зумовлено тим, що згідно з чинним законодавством і нашими професійними уявленнями пам'яткою вважається тільки той об'єкт архітектурної спадщини, який внесений до відповідного державного реєстру чи списку (переліку) пам'яток. Комуністичний режим і справді зруйнував чимало визначних будівель, які були внесені до офіційних списків пам'яток архітектури (Михайлівський Золотоверхий і Микільський

Добавить в Одноклассники    

 

Rambler's Top100