Рефераты Дзвінниці Закарпаття

Вернуться в Архитектура

Дзвінниці Закарпаття
Дзвінниці Закарпаття


ПЛАН

Розділ І. Коротка церковна історія

Розділ ІІ. Дерев’яні церкви Закарпаття

Розділ ІІІ. Дзвінниці Закарпаття

Розділ І. Коротка церковна історія

У 1551 р. мукачівським єпископом став Володислав. У 1613р. єзуїти заснували колегію в Ужгороді та Пряшеві. Намагаючись утрима­ти єдність церков, українське духовенство ще в 1596 р. підписало Берестейську унію. Вона стала прикладом для вірних і духовенства східного обряду на Закарпатті, які 24 квітня 1646 р. в церкві Ужгородського замку виз­нали свою єдність із Католицькою церквою. Перехід церков і мирян в унію відбувався по­вільно. Запровадження унії сприяло розвит­ку освіти і культури, зближувало Закарпаття з європейською культурою тих часів. У 1721 р. Закарпаття було вже повністю греко-като­лицьким. Тоді в краї існувало 330 церков, з них 11 були муровані, решта — дерев'яні. Від 1772 до 1809 р. єпископом був А. Бачинський, людина тогочасної європейської освіти, великий патріот і працівник на ниві україн­ської культури. Зусиллями А. Бачинського на Закарпатті засновано понад 300 народних шкіл, духовну семінарію, розпочато будівни­цтво єпископської резиденції в Ужгороді та ін. Плоди подвижницької роботи греко-като­лицької церкви стали помітні в 1774 р., коли греко - католицьке єпископство відокремлено від католицьких церков Угорщини. Тоді на Закарпатті налічувалося вже 800 церков, а 700 священиків обслуговували 250 тисяч вір­них. Мукачівське єпископство обіймало тоді 13 комітатів Угорщини: Спіш, Земплин, Ша-рош, Ґемер, Боршод, Абауй Торна, Саболч, Сатмар, Уг, Берег, Уґоча, Мараморош і гай­дуцькі міста (Гайдудороґ, Дебрецен). Єпар­хія включала в себе 60 деканатів. Найбіль­ший відсоток вірних у них становили русини-українці 63,8%, румуни становили 20,9%, угорці - 6,2%.

По смерті єпископа Бачинського з різних причин починається поступовий занепад Му­качівського єпископства.

У складне становище потрапила Греко-католицька церква після революції 1848р. Угорські шовіністи почали мстити греко-ка­толикам за симпатії до Австрії. З утворен­ням Австро-Угорщини посилився угорський вплив на греко-католицьке духовенство.

Православну віру на Закарпатті поширювали під впливом ідеї московського „месіа­німу” підкріпленої успішним придушенням московським військом угорського повстання на чолі з Л. Кошутом. Це також сприяло по­ширенню москвофільської течії, головними виразниками якої стали Адольф Добрянський та о. Іван Раковський. Великою мірою внас­лідок діяльності І. Раковського в 1902 р. в селі Іза виникла православна община, очоле­на дяком Андрієм Владимиром. На культур­ному полі москвофільство провалилося, бо московська мова і література були цілком чужі закарпатцям, але православний месіанізм вплинув на релігійне життя краю. Звинувачуючи провідників православ’я у зв’язках з Москвою, угорці репресували право­славних з Ізи (Марамороський процес). Під впливом цього процесу запанували право­славні настрої в селі Великі Лучки. Народ побачив, що може мстити угорцям переходя­чи в православ'я. Цим скористалися москво­фільські агенти, і на Закарпаття стараннями графа А. Бобринського було скеровано вну­ків Добрянського, буковинських москвофілів,братів Геровських. Угорці, не засвоївши уро­ків з першого Марамороського процесу, за­тіяли в 1913р. другий, а коли в 1915р. під Карпатами стали московські війська, в За­карпатті почався терор проти всього східно­го та слов'янського. Все це створило прірву між народом та духовенством, яке йшло за владою, посилило православні настрої, а зго­дом породило релігійну боротьбу, що трива­ла в 1920-х роках.

В умовах Чехословаччини, у 1919р. май­же третина вірних вийшла із складу Греко-католицької церкви. Православ’я на Закар­патті поширювали переважно російські свя­щеники з Варшавської російської єпархії. Потік російських емігрантів заполонив Чехословаччину і Закарпаття, а чеська влада підтриму­вала і москвофільство, і православ'я, щоб по­слабити позицію Католицької церкви в Чехословаччині

Добавить в Одноклассники    

 

Rambler's Top100