Рефераты Естетика Відродження

Вернуться в Культурология

Естетика Відродження
Естетика Відродження


Leonardo dа Vinci; 5.IV 1452, Вінчi, поблизу Флоренції — 2 V 1519, замок Клу, поблизу Амбуаза, Турень, Франція) — італ. живописець, скульптор, архітектор, вче­ний та інженер, представник доби Високого Відродження. В 1467— 72 навчався в майстерні А. дель Верроккйо. В ранній період твор­чості Л. да В багато уваги приділяв скульптурі (робот не збе­реглися); з живописних творів цього часу відомі: голова ангела на картині Верроккйо «Хрещення» (після 1470), «Благовіщення» (6л. 1474), обидва — в Галереї Уффіці у Флоренції; т. з. «Мадонна Бенуа» (6л. 1478, ДЕ). В 1481 або 1482 Л. да В. переїхав до Мілана, де пра­цював при дворі правителя Л. Моро. В т. зв. міланський період (1482—99) створив картини «Мадонна в скелях» (1483—94, Лувр), «Мадонна Літта» (близько 1485 — 90, ДЕ), а також настінний розпис у трапезній монастиря Сліпа Марія делле Граціє в Мі­лані «Таємна вечеря» (1495—97). В Мілані Л. да В. розробляє різні варіанти «ідеальною міста» й центрального купольного храму. Напри­кінці 1499, у зв'язку з взяттям Мілана французами, Л. да В. повернувся до Флоренції, де ство­рив картон «Битва при Анг'ярі» (1503—06, не зберігся, відомий за копіями) для розпису в Палаццо Веккйо Одним з найвідоміших творів Л. да В. є портрет Мони Лізи (т. з, «Джоконди». бл. 1503. Лувр), в якому художник пере дав жіночність молодої флорентійки, складність її психологічною стану. Збереглися також картини «Св. Анна з Марією і немовлям Христом» (1500—07), «Іоанн Хреститель» (бл. 1513—17, обид­ві — Лувр). Значне місце в творчій спадщині Л. да В. належить ма­люнкам, в яких відтворено постаті людей в різних ракурсах, міміку і а анатомію людини, будову рос­лин тощо. Збереглися записні книжки й рукописи Л. да В. (бл. 7 тис. аркушів з малюнками, які його учень Ф. Мельці зібрав і видав під назвою «Трактат про живопис»). У своїх творах Л. да В. виступав проти умовного реліг. мистецтва; як художник відтворю­вав реальний світ, базуючись на наукових знаннях і підводячи під свій реалістичний метод науково-теоретичну основу. Творчість Л. да В. була найвищим досягнен­ням доби Відродження.

Наукова і художня творчість Л. да В пройнята передовими для свого часу філос. ідеями. Він ви­знавав об'єктивність, матеріальність, пізнаванність зовн, світу, сформулював деякі принципи ме­ханістичного матеріалізму, висло­вив ряд глибоких діалектич. здога­док про єдність можливості і дійс­ності, виникнення і зникнення, про переходи матерії з одного стану в інший. Заперечуючи церк. од­кровення як джерело знань, Л. да В доводив, що істина є продук­том дослідного, експерименталь­ного вивчення природи. Вважаючи основою пізнання дослід, експе­римент, Л. да В. водночас великого значення надавав теорії. Погляди Л. да В значно вплинули на розвиток філософії епохи Від­родження. Як архітектор та інже­нер Л да В. розв'язував важливі проблеми будівництва, військ.-ін­женерної справи, гідротехніки; ви­найшов ряд приладів, механізмів і машин; працював над конструк­ціями літальних апаратів, важчих за повітря; подав ідею парашута тощо. Праці з фізики стосува­лись гол. чин. механіки, й особ­ливо оптики, з математики — перетворення рівновеликих площі об'ємів, дослідження серпків, обчислення площі еліпса «неподільних» методом. В астрономії Л. да В. належали передові кос­мологічні ідеї Він вважав Все­світ безмежним, фізично одно­рідним, заперечував геоцентрич­ну систему світу.

МІКЕЛАНДЖЕЛО Буонарроті (Місhelangelo Вuоnаrrоtі; інак­ше — Мікеланьйоло ді Лодовіко ді Ліонардо ді Буонаррото Сімоні; 6.III 1475, Капрезе, тепер Капрезе-Мікеланджело, Тоскана — 18.11 1564, Рим, похований у Флоренції в церкві Санта-Кроче) — італ. скульптор, живописець, архітек­тор і поет, представник Високого і Пізнього Відродження. В 1488—89 навчався живопису в Д. Гірландайо, 1489—90 — у скульптора Бертольдо ді Джованні у Флорен­ції. Працював у Флоренції, Бо­лоньї, Римі. Найповніше талант М. розкрився в скульптурі: рельєфи «Мадонна біля сходів» та «Бит­ва кентаврів» (обидва — бл

Добавить в Одноклассники    

 

Rambler's Top100