Рефераты Завдання оптимізації взаємодії людини і живої природи — стратегія майбутнього

Вернуться в Безопасность жизнедеятельности

Завдання оптимізації взаємодії людини і живої природи — стратегія майбутнього
Завдання оптимізації взаємодії людини і живої природи — стратегія майбутнього


Останнім часом завдання оптимізації взаємовідносин у системі "жива природа — людина — суспільство" приділяється все більше уваги, оскільки без оптимізації цих взаємовідносин дальше існування життя на Землі стає неможливим. Всебічний аналіз перс­пектив такої оптимізації наведений у працях О. В. Букварьової, Г. М. Алещенко, Н. ф. Реймерса (1994), матеріали яких слід вивчати детальніше. Автори справедливо вважають, що суть стратеги зводить­ся до збереження біорозмаїтгя в біосфері за умов оптимізації існу­вання життя.

Одним із найважливіших завдань сучасної екології є розробка стратегії збереження, поновлення (відродження) і стійкого викори­стання біорозмаїтгя. Йдеться про створення нової стратегії взаємо­відносин у системі "жива природа — людина", при якій би гаран­тувалось біорозмаігтя.

У зв'язку з тим, що проблеми охорони виникають як результат діяльності людини, необхідно управляти не стільки біорозмаїття (як наслідком), а насамперед, соціально-економічними системами, які визначають (по суті) видове розмаїття в результаті діяльності людини як суспільної істоти.

Мста природних біосфер — цс досягнення максимальної продук­тивності або швидкості накопичення речовин, енергії, інформації в системі при досягненні максимальної стабільності.

Антропогенні трансформації природних систем виражаються в підвищенні їх продуктивності за умов одночасного скорочення загальної біомаси і структури. Вони протилежні природним тенден­ціям розвитку природних систем. Ігнорування цих природних тенден­цій з боку соціально-економічної системи — джерело антропогенних екологічних криз на плансті-

Сьогодні екологічна криза на нашій планеті призвела до:

1) консолідації людства на основі об'єктивного знання й перс-творення науки в рушійну силу суспільства;

2) усвідомлення взаємозалежності людей один від одного (модель організації суспільства);

3) безальтернативності озброєння суспільства екологічними знаннями як найважливішої умови запобігання екологічній катастро­фі. Цс можливо лише за умови зниження "екологічного пресу" на навколишнє середовище, яке відбувається лише за правильної демог­рафічної політики та опгимізації рівня потреб суспільства.

Ці три наслідки утворюють систему з негативним зворотним зв'язком. Розвиток перших двох — ключ до розв'язання третього.

Зараз головна мета людства зводиться до вирішення таких завдань:

— стратегія екологічного розвитку.

Обов'язкове дотримання всіх об'єктивних закономірностей розвитку природи і суспільства, особливо тих, які заперечують доко­рінні перетворення природи понад допустимі масштаби.

Головною метою соціально-економічного розвитку повинно стати благополуччя кожної людини — максимальна тривалість життя при мінімумі хвороб і науково обгрунтованому максимумі задоволення потреб;

— виключення будь-яких конфронтацій з життя суспільства з його правовим закріпленням у масштабах планети як єдиного (цілого) організму, що функціонує в системі гармонії і порядку;

— усвідомлення факту, що майбутнє людства неможливе без природного вцггворсння природи і середовища життя на основі само-підтримування і саморегуляції;

— входження людства і його господарства у глобальні, субгло-бальні біогеохімічні цикли з підтриманням екологічного балансу на всіх рівнях організації біосфери та екосфери Землі;

— поступове цілеспрямоване, базоване на основах людської моралі та гуманних принципах регулювання народжуваності до рівня відповідності чисельності народонаселення наявному природно-ре­сурсному потенціалу планети. Розумний перерозподіл людей по планеті протягом сміграційно-імміграційних процесів;

— подальша всесвітня інтеграція промисловості і сільського господарства за умов усвідомлення закону опгимальності; крайності у розмірах господарських одиниць небезпечні екологічно і нераціо­нальні економічно;

— вироблення еколого-соціально-економінчого механізму пре­вентивного збереження мінімуму природно-ресурсного потенціалу суспільства; інвентаризація природних ресурсів, їх якості й динаміки, квотування використання для регіонів (держав) і санкцій за їх пору­шення;

— вироблення узгодженої і глобально виведеної оцінки і ціни природних ресурсів та способів підтримання середовища життя і квот,порядку оплачування; включення репродукування природи в соціаль-но-скономічні механізми функціонування світового господарства з автоматизацією зворотних зв'язків у системі "природа — людина";

— розробка стратегії глобального природокористування розрахо­вана на довгочасну перспективу, головне завдання якої — оздоров­лення середовища проживання людини, запобігання будь-яким еко­логічним катастрофам і досягнення режиму саморегулювання за допомогою регіональної та глобальної екосистем;

— включення механізмів "батога і пряника", коли оптимальна з позиції екології поведінка індивіда або групи людей повинна стати вигідною в усіх відношеннях;

— врахування і розуміння суті інтегральних ресурсів у розвитку людства і країн світу;

— усвідомлення необхідності дотримання принципу розумної достатності і допустимого риску в практичній діяльності;

— повний перехід від системи промислу до системи господарю­вання (відтворення або штучне культивування);

— науково обгрунтоване регіональне і місцеве планування вико­ристовування ресурсів планети, яке включає порушення екологічного балансу;

— необхідність утворення всесвітнього центру для екологічного оцінювання й сертифікації проектів і господарських заходів, а також центру економічної взаємодопомоги й демографічного планування;

— наполегливе виховання екологічного світогляду, розширення меж екологічної освіти, створення центрів екологічної підготовки осіб

Добавить в Одноклассники    

 

Rambler's Top100