Рефераты Життя Івана Сошенко

Вернуться в Литература

Життя Івана Сошенко
Життя Івана Сошенко







Той самий Соха











АНТИПОД ГЕНІЯ




Щоб ми не казали, а Людину Людиною робить оточення, отож не можна
взнати справжнього Шевченка, нічого не знаючи про його побратимів, друзів, недругів.


Одним з перших його Петербурзьких друзів, який певним чином визначив його
долю був і Іван Сошенко, його Сальєрі…(Доречі, Сальєрі визначив долю Моцарта
але не тільки ніколи не вбивав останнього, а навіть не думав про це, та й всім
відомо, що причиною смерті Моцарта було отруєння салмонелозом ).То ж ким був
він, той Соха, про якого Шевченко сміючись казав: ”Мабуть наш Соха свого генія
оставив в Малороссії за припечком”…


На відміну від Тараса, народився він вільною Людиною. От тільки про
родовід Івана Сошенко можна сказати не далі від його діда. Не займались міщани
своїм родоводом, це була дворянська справа. Отож Іванів дід кожум’яка Кіндрат
Соха був уродженцем славного містечка Богуслав, київської губернії. Свого часу
містечко мало магдебурзьке право. Та під час останнього переділу Польщі всі
навколишні землі дістались магнату Ксаверію Браницькому, а після смерті останнього
–до його дружини – Олександри Василівни , племінниці самого князя Потьомкіна(колишній
запорозький козак Грицько Нечоса). Чекали міщани покращання долі, та намарно.
Замість покращання їх чекала кабала. Вступаючи в права спадкоємця Браницька
затребувала в управі всі магистрацькі книжки. Після цього вони таємниче зникли,
а міщани залишились без документів про свій майновий стан. Після цього пані
об'явила, що всі міщани Богуслава «кто хочет жить в дальнейшем на ее земле,
тот должен принять ее подданство и работать наравне с крестьянами, а кто не
хочет стать крепостным, волен идти, куда хочет»…


Максим Сошенко, якому батько в цей час вже передав господарство,
не захотів ставати кріпаком і зі всією сім’єю помандрував на материну батьківщину
Звенигородщину.


Іван Максимович був найстаршою дитиною. Народився він 12.07.1807
р. в Богуславі. Вже з 8 років бабуся, яка була з досить заможного Роду Превлоцьких,
стала навчати його грамоті, він же сам вже навчав грамоті свою і сусідську
малечу. Ще через рік його віддали в науку до дячка. Дячок, по словам Миколи
Кіндратовича Чалого, близького друга Сошенка і біографа Шевченка « Засадил отрока
за псалтырь и учил изображать белилами на черной доске польские и латинские
слова, а так же учил красть гусей у соседей»…


Та яким би не був дячок, та помітивши у хлопця хист до малювання,
переконав таки бабусю віддати його в науку до справжнього маляра. Отож в 13
років бабуся відвезла Іванка до свого племінника у других, відомого маляра
Степана Степановича Превлоцького і попрохала навчати онука нещадно, не жаліючи
різок. Звичайно, Превлоцький, по натурі добряк, не лупив племінника. Але, пам'ятаючи
,що він живе на правах бідного родича-захребетника, Іван Максимович намагався
з півслова схопити і виконати всі його бажання…У Майстра він провчився цілих
8 років, нарешті в 1828 році Превлоцький повідомив хлопцю, що передав йому все,
що знав і тепер він може йти на власні хліба (пам'ятаєте, це ж саме Превлоцький
сказав Тарасу всього після кількох місяців навчання)…


Щоб не конкурувати з Майстром, Іван переселився до його брата - Олександра
Степановича, управителя Матусовським маєтком князя Орлова і став там розписувати
церкву, уславившись як кращий маляр околотку…


Після закінчення розпису церкви Пресвятої Богородиці у Матусові.
Івана запросив до свого монастиря ігумен з Лебединців. Поселили Івана в самій
просторій келії. Хлопець дуже швидко став улюбленцем монастирських ченців, адже
малюючи образи святих, використовував ченців замість натурщиків. Кому з нас
не подобається бачити себе в образі святого? Скоро не було вечора, щоб у просторій
келії Івана не ставало тісно від гостей, які влаштовували “Симпозіуми” з піснями
та гопаком

10 11 12 13 14 15 
Добавить в Одноклассники    

 

Rambler's Top100