Рефераты Господарські договори

Вернуться в Хозяйственное право

Господарські договори
.
Окремі правила діють щодо зміни або розірвання окремих господарських
договорів, які передбачені у ч. 2 ст. 5 Господарського процесуального
кодексу (спори, що виникають з договору перевезення, договору про надання,
послуг зв'язку та договору, заснованому на державному замовленні).
Відповідно до ст. 11 Господарського процесуального кодексу особа, яка
вважає за необхідне змінити або розірвати такий договір, надсилає
пропозиції про це другій стороні договору. Сторона, яка одержала таку
пропозицію, повинна відповісти на неї не пізніше 20 днів після її
одержання. Якщо учасники не досягли згоди щодо зміни або розірвання
договору, а також у разі неодержання відповіді у встановлений строк з
урахуванням поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір
на вирішення арбітражного суду.
Крім зміни або розірвання договору, допускається продовження
(пролонгація) його дії на новий строк. Так, відповідно до ч. 2 ст. 17
Закону України "Про оренду державного і комунального майна" у разі
відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору
оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він
вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були
передбачені договором. Найчастіше продовження дії договору оформляється
угодою сторін, вчиненою шляхом обміну листами, телеграмами або іншим
способом.

Виконання договорів.

Своєчасне і належне оформлення договору є необхідною передумовою для
його виконання. Виконання договору полягає у здійсненні сторонами прав,
виконанні ними обов'язків, що виникли із зобов'язання, основаного на
договорі. Відповідно до зобов'язання одна особа (боржник) повинна вчинити
на користь іншої особи (кредитора) певну дію, як-то: передати майно,
виконати роботу, сплатити гроші тощо або утриматися від певної дії, а
кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст.
151 ЦК).
Характер дій, які боржник вчиняє на користь кредитора, визначається
змістом конкретного виду договору.
Суб'єктами виконання зобов'язання, як правило, виступають сторони, що
уклали між собою договір. Виконання зобов'язання, яке виникло з договору,
може бути покладено в цілому або в частині на третю особу, якщо це
передбачено встановленими правилами, а так само якщо третя особа пов'язана
з однією із сторін адміністративною підлеглістю чи відповідним договором. У
цьому разі відповідальність за невиконання або неналежне виконання
зобов'язання несе сторона за договором, з якого воно виникло, якщо
законодавством не передбачено, що відповідає безпосередній виконавець. Якщо
із закону, договору або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника
виконати зобов'язання особисто, кредитор повинен прийняти виконання,
запропоноване за боржника третьою особою (ст. 164 ЦК).
Переважна більшість договорів, що їх застосовують при здійсненні
господарської діяльності, належать до двосторонніх, тому кожна із сторін,
будучи наділеною правами та обов'язками, щодо одних дій виступає як
боржник, щодо інших – як кредитор. Так, за договором купівлі-продажу
продавець зобов'язується передати річ у власність, або повне господарське
відання, або оперативне управління покупця, а покупець повинен прийняти річ
і сплатити за неї певну грошову суму (ст. 224 ЦК). Щодо обов'язку передати
річ продавець виступає як боржник покупця, а щодо вимоги з оплати вартості
проданої речі покупцем – як його кредитор і навпаки.
Виконання договірних зобов'язань підпорядковується певним загальним
вимогам (принципам): а) належного виконання; б) реального виконання; в)
взаємного сприяння; г) економічності
10 11 12 13 14 15 16 17 
Добавить в Одноклассники    

 

Rambler's Top100