Рефераты Господарські договори

Вернуться в Хозяйственное право

Господарські договори
. По-
друге, права та обов'язки сторін у договорі визначаються через його умови.
По-третє, виникає питання: які ж права та обов'язки слід вважати
господарськими.
У законодавстві та доктрині ряду зарубіжних країн відоме поняття
"торговельна угода". У дореволюційній Росії практикою було встановлено такі
ознаки угод торговельного характеру: 1) спекулятивність угоди; 2) кількість
товарів, які набуваються особою, перевищує межі звичайного особистого
споживання; 3) двосторонність, тобто торговельне значення угода має для
обох її сторін; 4) наявність кредиту[4].
У проекті ЦК України закріплюється категорія підприємницького
договору, зокрема у ст. 55 передбачено, що суд може за заявою дружини,
повнолітніх дітей, батьків обмежити фізичну особу в праві займатися
підприємництвом, якщо вона діє нерозважливо, як марнотратник. У разі
задоволення такої заяви суд призначає над цією особою піклувальника. Особа,
яка обмежена у праві на заняття підприємництвом, може укладати
підприємницькі договори лише за згодою піклувальника. Про ці договори
йдеться і в ч. 3 ст. 54 ЦК, хоч вони і не називаються прямо
підприємницькими. Так, якщо фізична особа почала підприємницьку діяльність
без державної реєстрації, уклавши відповідні договори, вона не має права
оспорювати ці договори з тих міркувань, що не є підприємцем. Суд при
вирішенні спору може застосувати до таких договорів правила про
зобов'язання, які пов'язані з підприємницькою діяльністю, зокрема, поклавши
на підприємця відповідальність за порушення зобов'язання і за відсутності
його вини (за винятком дії непереборної сили), як це передбачено ст. 640
проекту ЦК.
У господарському договорі поєднуються як загальні ознаки, властиві
цивільно-правовому договору, так і особливі риси. Такими особливостями є:
1) суб'єктами цього договору є юридичні або фізичні особи, зареєстровані
у встановленому порядку як суб'єкти підприємницької діяльності;
2) зміст господарського договору становлять умови, за якими передаються
товари, виконуються роботи або надаються послуги з метою здійснення
підприємницької діяльності або для інших цілей, не пов'язаних з
особистим (сімейним, домашнім) споживанням. Прикладом такого договору
може бути договір міжнародної купівлі-продажу товарів. За Віденською
конвенцією ООН 1980 р. про договори міжнародної купівлі-продажу
товарів (статті 1 і 2) ця конвенція застосовується до договорів
купівлі-продажу між сторонами, комерційні підприємства яких містяться
в різних державах, коли ці держави є учасниками конвенції або коли
згідно з нормами міжнародного приватного права до них застосовується
право держави, що домовляється. Проте ця конвенція не застосовується
до продажу товарів, які набуваються для особистого, сімейного або
домашнього використання, за винятком, якщо продавець у будь-який час
до чи у момент укладення договору не знав і не повинен був знати, що
товари набуваються для такого використання;
3) для деяких видів господарських договорів, зокрема зовнішньоекономічних
контрактів або біржових угод, може встановлюватися окремий порядок їх
укладення (підписання), обліку та реєстрації (Указ Президента України
"Про облік окремих видів зовнішньоекономічних договорів (контрактів)"
від 7 листопада 1994 p.[5]);
4) певними особливостями можуть характеризуватися порядок виконання або
умови відповідальності сторін за господарським договором (наприклад,
відповідальність підприємця незалежно від його вини в порушенні
зобов'язання).
Враховуючи наведені ознаки, господарським слід вважати такий цивільно-
правовий договір, сторонами якого є юридичні чи фізичні особи – суб’єкти
господарювання і за яким передається майно, виконуються роботи або
надаються послуги з метою здійснення підприємницької діяльності або для
інших цілей, не пов'язаних з особистим (сімейним, домашнім) споживанням
10 11 12 13 14 15 16 17 
Добавить в Одноклассники    

 

Rambler's Top100