Рефераты Господарські договори

Вернуться в Хозяйственное право

Господарські договори
.
У рамках УНІДРУА у вигляді неформальної уніфікації були розроблені
Принципи міжнародних комерційних договорів. В основі створення Принципів
лежить порівняльно-правовий аналіз норм різних національних правових систем
у контексті регулювання міжнародних угод. Як відзначила Адміністративна
рада УНІДРУА у вступі до Принципів, останні є досить гнучкими для того, щоб
враховувати постійні зміни, які відбуваються в результаті розвитку
технології й економіки та торкаються практики торгівлі, яка перетинає
кордони. У той же час вони намагаються забезпечити чесність у міжнародних
комерційних відносинах шляхом прямого формулювання загального обов'язку
сторін діяти згідно з добросовісністю і чесною діловою практикою та
встановленням в деяких випадках стандартів розумної поведінки[1].
Важливість врахування зазначених Принципів у нормотворчій та
правозастосовній практиці зумовлена проведенням в Україні нової кодифікації
цивільного законодавства і в її складі – інститутів договірного права.
У чинному законодавстві (статті 10 і 11 Господарського процесуального
кодексу України), судовій практиці і літературі використовуються поняття
"господарський договір" або "комерційний договір"[2].
Безумовно, в сучасних умовах деякі з названих ознак господарського
договору потребують уточнення. Зокрема, суб'єктами господарських договорів
можуть виступати не лише юридичні особи (організації), а й громадяни, які у
встановленому порядку здійснюють підприємницьку діяльність; договори з
участю зазначених осіб є переважно неплановими.

У проекті ЦК України категорія так званих споживчих договорів
представлена, зокрема, поняттям "публічний договір" (ст. 665). Публічним
визнається договір, в якому однією із сторін є підприємець, що взяв на себе
обов'язок здійснювати продаж товарів, виконувати роботи або надавати
послуги кожному, хто до нього звертається (роздрібна торгівля, перевезення
транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне,
банківське обслуговування тощо). Підприємець не повинен надавати перевагу
одній особі перед іншою щодо укладення публічного договору, крім випадків,
передбачених законом або іншими нормативними актами. Відмова підприємця від
укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання
споживачеві відповідних товарів, робіт чи послуг не допускається, а
необґрунтоване ухилення від укладання публічного договору може потягнути за
собою покладення на нього обов'язку відшкодування збитків, заподіяних
споживачеві таким ухиленням.
Як зазначено у коментарях до Принципів міжнародних комерційних
договорів, критерії, що їх використовують на національному і міжнародному
рівнях, також різняться великою різноманітністю у встановленні відмінностей
між споживчими та неспоживчими договорами. У Принципах немає будь-якого
визначення, проте припускається, що концепція "комерційні договори" повинна
розумітися по можливості широко з тим, щоб включати в себе не лише
підприємницькі угоди на поставку або обмін товарами чи послугами, а й інші
типи економічних угод, таких, як інвестиційні або концесійні угоди,
договори про надання професійних послуг тощо[3].
У попередньому проекті (аванпроекті) Господарського (Комерційного)
кодексу України 1994 р. (ст. 49 глави 22) господарський договір як підстава
виникнення господарсько-договірного зобов'язання визначається як ділова
угода між суб'єктами господарювання про розподіл між ними кореспондуючих
господарських прав та обов'язків, необхідних для досягнення цілей, і про ті
умови, яких повинні додержуватися сторони при виконанні взаємно прийнятих
ними зобов'язань. Таке визначення господарського договору викликає ряд
зауважень. По-перше, саме поняття ділової угоди потребує пояснень
10 11 12 13 14 15 16 17 
Добавить в Одноклассники    

 

Rambler's Top100