Рефераты Господарські договори

Вернуться в Хозяйственное право

Господарські договори
. 1 ст. 181 ЦК, ч. 2 ст. 1 Закону
України "Про заставу" від 2 жовтня 1992 р.)[11]. Переваги застави перед
неустойкою та деякими іншими способами забезпечення зобов'язань (порукою,
гарантією) полягають у тому, що у разі порушення зобов'язання боржником
кредиторові надається спеціальне джерело для задоволення його вимог. Ним є
або майно, яке відповідно до законодавства України може бути відчужено
заставодавцем і на яке може бути звернено стягнення, або майнові права.
Неустойку як певну грошову суму боржник сплачує у разі порушення ним
зобов'язання з коштів, що наявні у нього у момент стягнення. Крім того, за
рахунок заставленого майна (майнових прав) кредитор може задовольнити свої
вимоги переважно (першочергово) перед іншими кредиторами. Таких переваг
неустойка не дає.
Залежно від предмета застави розрізняють такі види застави:
1) іпотеку (заставу землі та нерухомого майна);
2) заставу товарів в обороті або у переробці;
3) заклад (заставу рухомого майна);
4) заставу майнових прав;
5) заставу цінних паперів.
Застава виникає внаслідок договору або закону. До застави, яка виникає
на підставі закону, застосовуються положення про заставу, що виникає
внаслідок договору, якщо інше не встановлено законом.
Предметом застави може бути будь-яке майно (у точу числі речі, цінні
папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може
бути звернено стягнення. Застава може поширюватись і на майно, що стане
власністю заставодавця після укладення договору застави, у тому числі
продукція, плоди (майбутній врожай, приплід худоби тощо), якщо це
передбачено договором. Права заставоутримувача (право застави) на річ, яка
є предметом застави, поширюється на її приналежності і невіддільні плоди,
якщо інше не передбачено законом або договором. Застава майна може включати
віддільні плоди лише у випадках, межах і в порядку, передбачених законом
або договором. Застава майна може здійснюватися шляхом передачі
товаророзпорядчого документа (коносамента, складського посвідчення —
варанта тощо) кредиторові. Застава цінних паперів може здійснюватися шляхом
передачі їх заставоутримувачеві або на депозит нотаріальної контори чи
банку.
Предметом застави не можуть бути національні, культурні та історичні
цінності, які перебувають у державній власності і занесені або підлягають
занесенню до Державного реєстру національної культурної спадщини. Предметом
застави не можуть бути вимоги, які мають особистий характер, а також інші
вимоги, заставу яких заборонено законом. Вартість предмета застави може
визначати безпосередньо заставодавець разом із заставоутримувачем
відповідно до звичайно існуючих цін на подібні предмети в торговельному
обігові на момент застави. Законом або договором може встановлюватися інший
порядок оцінки вартості предмета застави.
Сторонами договору застави (заставодавцем і заставоутримувачем) можуть
бути фізичні, юридичні особи, держава та інші суб'єкти цивільного права.
Заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя особа (майновий
поручник). Заставодавцем речі може бути її власник, а також особа, якій
власник у встановленому порядку передав річ і право її заставлення. Майно,
яке перебуває у спільній власності, може бути передане в заставу тільки за
згодою усіх співвласників.
Відповідно до ст. 11 Закону України "Про заставу" державне
підприємство, за яким майно закріплено на праві повного господарського
відання, самостійно здійснює заставу цього майна, за винятком цілісного
майнового комплексу підприємства, його структурних підрозділів, будівель і
споруд, застава яких здійснюється з дозволу і на умовах, погоджених з
органом, уповноваженим управляти відповідним державним майном
10 11 12 13 14 15 16 17 
Добавить в Одноклассники    

 

Rambler's Top100