Рефераты Господарські договори

Вернуться в Хозяйственное право

Господарські договори
.
Відповідно до ст. 178 ЦК виконання зобов'язань може забезпечуватися
згідно з Законом або договором неустойкою (штрафом, пенею), заставою і
порукою. Крім того, зобов'язання між громадянами або з їх участю можуть
забезпечуватися завдатком, а зобов'язання між організаціями – гарантією.
Норма цієї статті чинного ЦК певною мірою застаріла і вже не враховує
реальність сьогодення. По-перше, в ній дається вичерпний перелік видів
забезпечення зобов'язань, що не узгоджується з принципом диспозитивності,
який притаманний цивільно-правовому регулюванню. Спеціальні способи
забезпечення зобов'язань прибирають договірної форми, а за ст. 4 ЦК
цивільні права та обов'язки виникають як з угод (у т. ч. договорів),
передбачених законом, так і з угод, хоч і не передбачених законом, але
таких, які йому не суперечать. По-друге, немає поважних причин обмежуватися
застосуванням завдатку тільки для забезпечення зобов'язань між громадянами
або з їх участю, а гарантією – тільки зобов'язаннями між організаціями
(юридичними особами). Проект ЦК не дає вичерпного переліку способів
забезпечення виконання зобов'язань, які, крім кодексу; можуть
встановлюватися й іншими законодавчими актами або самими сторонами у
конкретному договорі. Названі у проекті ЦК способи забезпечення виконання
зобов'язань поділяються на зобов'язально-правові (неустойка, порука,
гарантія, завдаток) і речово-правові (застава та утримання). Спільними для
усіх видів забезпечення зобов'язань є загальні положення про те, що
забезпечуватися може тільки дійсна вимога. Недійсність основного
зобов'язання (вимоги) спричинює недійсність зобов'язання, яке його
забезпечує. Недійсність же угоди щодо забезпечення зобов'язання не
спричинює недійсності цього (основного) зобов'язання. Угода щодо
встановлення способу забезпечення виконання зобов'язання має бути укладена
у письмовій формі незалежно від форми основного зобов'язання. Недодержання
письмової форми спричинює недійсність угоди щодо встановлення способів
забезпечення виконання зобов'язання.
Неустойка. Серед зобов'язально-правових способів найпоширенішим
способом забезпечення виконання договорів, що застосовуються у
підприємницькій діяльності, ? неустойка, яку іноді називають штрафом або
пенею. Відповідно до ч. 1 ст. 179 ЦК неустойкою (штрафом, пенею) визнається
визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити
кредиторові у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання,
зокрема v разі прострочення. Так, за поставку товарів, які за своєю якістю
не відповідають стандартам або умовам договору (брак), виготовлювач
(постачальник) сплачує покупцеві штраф у розмірі 20 відсотків вартості цих
товарів.
За співвідношенням вимог про сплату неустойки і відшкодування збитків,
заподіяних порушенням договору, неустойка буває заліковою (коли збитки
відшкодовуються у частині, не покритій неустойкою), або штрафною (коли
збитки можуть бути стягнуті в повній сумі понад неустойку), або виключною
(коли допускається стягнення тільки неустойки, але не збитків), або
альтернативною (коли за вибором кредитора можуть бути стягнуті або
неустойка; або збитки). За чинним ЦК (ст. 204) основним видом неустойки є
залікова неустойка, інші види неустойки можуть передбачатись законом або
договором. Так, у разі недопоставки товарів або поставки товарів неналежної
якості чи некомплектних покупець має право стягнути з постачальника
встановлену неустойку і, крім того, заподіяні такою поставкою збитки понад
суми неустойки (штрафна неустойка). За проектом ЦК (ст. 632) загальним стає
правило про штрафну неустойку, інші види неустойки можуть передбачатися
лише угодою сторін
10 11 12 13 14 15 16 17 
Добавить в Одноклассники    

 

Rambler's Top100