Рефераты Принятие христианства на Руси

Вернуться в История

Принятие христианства на Руси
ПРИЙНЯТТЯ ХРИСТИЯНСТВА НА РУСІ



Р Е Ф Е Р А Т



Національний технічний університет України (“КПІ”)

З М І С Т



Вступ 3

Глава 1. Що таке християнство та звідки воно прийшло до Русі. 3
1.1. Походження християнства 3
1.2. Християнство як релігія 3

Глава 2. Історичні умови та підстави прийняття християнства 4
2.1. Становище Київської Русі 4
2.2. Правління князя Володимира 4

Глава 3. Процес впровадження нової релігії на землях Київської Русі 4
3.1. Опір язичників 5

Глава 4. Історичні наслідки 8

Перелік використаних джерел 8



Вступ.



Київська Русь… Якою гордістю сповнюється серце справжнього українця,
коли чуєш ці два слова. Відразу ж перед нашим поглядом постає безмежна
руська земля. Це були часи, коли мешканці Русі постійно чекали нападів з
півдня, сходу, заходу та півночі. На мечах захисників не встигала просихати
кров нападників, але в такі тяжкі часи народ продовжував жити: будувались
нові величні храми, церкви, палаци тощо. І все було б гаразд, та була
відсутня єдина релігія.

Глава 1. Що таке християнство та звідки воно прийшло до Русі.


1.1. Походження християнства.


Християнство (від грецького слова chrimos - “месія”) виникло в
Палестині в I ст. н.е. Його спорідненість з іудаїзмом виявляється в тому,
що перша частина Біблії, Старий завіт, - священна книга як іудеїв, так і
християн (Друга частина Біблії, Новий завіт, визнається тільки християнами
і є для них найголовнішою). Про безсумнівну близькість початкового
християнства іудейській спільноті есенів свідчать також знайдені в 1947 р.
суфії в районі Мертвого моря. Відносно швидке поширення християнства в
малоазіатських провінціях Римської імперії й у самому Римі було обумовлено
деякими соціально-історичними чинниками. Криза античних порядків, що
почалася, породжувала загальну невпевненість у завтрашньому дні, почуття
апатії і безперспективності. Посилився антагонізм не тільки між рабами і
вільними, але і між римськими громадянами і підданими провінцій. Особливо
помітний вплив на основи християнського віровчення зробили неоплатонізм
Філона Олександрійського (біля 25 до н.е. - 50 н.е.) і моральне повчання
римського стоїка Сенеки ( близько 4 до н.е. - 65 н.е.).
Починаючи з IV сторіччя християнська церква періодично збирає
так звані всесвітні собори. На цих соборах розроблялася і затверджувалася
система віровчення, формувалися канонічні норми і богослужбові правила,
визначалися засоби боротьби з єресями. Перший всесвітній собор,
нікейський, який відбувся в 325 році, прийняв християнський символ віри -
стисле перелік головних догматів, що складають основу віровчення.

1.2. Християнство як релігія.


Виникнення і поширення християнства прийшлося на період глибокої кризи
античної цивілізації, занепаду її основних цінностей. Християнське
повчання приваблювало багатьох, що розчарувалися у римському суспільному
устрої. Воно пропонувало своїм прихильникам шлях внутрішнього порятунку:
відхід від зіпсованого, гріховного світу у себе, усередину власної
особистості, грубим плотським задоволенням протиставляється суворий
аскетизм, а пихатості і марнославству "сильних світу цього" - свідома
смиренність і покірність, що будуть винагородженні після настання Царства
Божого на землі.
Проте вже перші християнські общини привчали своїх членів думати не
тільки про себе, але і про долю усього світу, молитися не тільки про свій,
але і про загальний порятунок. Вже тоді виявився властивий християнству
універсалізм: общини, розкидані по величезному просторі Римської імперії,
відчували проте свою єдність. Членами общин ставали люди різних
національностей. Новозавітна теза "немає ні еліна, ні іудея" проголосила
рівність перед Богом усіх віруючих і обумовила подальший розвиток
християнства як світової релігії, що не знає національних і мовних меж
Добавить в Одноклассники    

 

Rambler's Top100